Гаюк Володимир Васильович: відмінності між версіями

 

Гаюк Володимир Васильович – 25 липня 1951 року народження.

Місце народження – м. Косів, Івано-Франківської області.

Освіта: вища, Львівський державний університет ім. І.Я. Франка, історик (1974 p.).

Основна трудова діяльність:

1974–1976 pp. – служба у ВВ МВС СРСР на Закавказзі (офіцер);

1976–1977 pp. – завідуючий кабінетом підготовчого факультету іноземних громадян Львівського університету;

1978–1986 pp. – лектор музею;

1986–2004 pp. – директор Львівського музею історії релігії;

2004–2005 pp. – начальник управління культури Львівської обласної державної адміністрації;

2005–2009 pp. – заступник директора Львівського музею історії релігії;

2009–2011 pp. – заступник директора департаменту, начальник відділу зв'язків з релігійними організаціями Державного комітету України справах національностей та релігій.

2011 – завідувач відділу Інституту релігієзнавства Львівського музею історії релігії.

 

Заслужений працівник культури України (2002 p.).

Трудовий стаж – 42 роки.

Стаж державної служби – 31 рік.

Ранг державного службовця – 6.

 

Творча діяльність:

З 1979 р. – член Спілки журналістів України. Опублікував понад 300 статей з питань вітчизняної історії, релігієзнавства і музейництва. Проходив навчання у Ермітажі, "Російському музеї" та інших музеях Санкт-Петербурга, Третяковській галереї, музеї образотворчого мистецтва ім. О.С.Пушкіна та музеях Кремля м. Москви. Заочно закінчив ВПШ (Київ. 1982–1984 pp.), спеціалізуючись на східній політиці Ватикану. Пройшов навчання у 1994 р. у літній школі Українського католицького університету ім. Св. Климента папи у Римі (Італія) з історії взаємин Ватикану і України. Навчався за професійною програмою підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (І–ІV категорій) у Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України (2004 p.), прослухав спецкурс у Вищій Адміністративній школі Латвії у м. Ризі за Канадсько-Українсько-Балтійським проектом міжнародного економічного менеджменту (2004 p.).

У 1989–1992 pp. очолював оргкомітет міжнародних художніх виставок-конкурсів графіки "Інтердрук – 90", "Інтердрук – 92", що проходили у Львові за участю понад 300 митців (з понад 50-и країн світу). Готував каталоги цих виставок, які були відзначені серед найкращих видань України у 1993 р. Організатор тематичних виставок українського мистецтва у Гданську (Польща), Оломоуці (Чехословаччина), Вільнюсі (Литва), а також у "Папському домі" Івана-Павла II у Римі (2005 p., Італія). Готував виставку українських ікон для експонування у Ватикані.

Шеф-редактор спецвипусків газети-журналу "Музей" №№ 1–3. Член редколегій: журналу "Форум" (Львів) – громадської організації "Інтелектуально-фаховий форум", історико-краєзнавчого – "Громада" (Львів) та науково-популярного – "Духовні студії" (Київ). Був членом редколегії республіканського журналу "Людина і світ". З часу заснування (1992 р.) віце-президент Української асоціації релігієзнавців (УАР), а з 1993р. – один із засновників, і заступник голови Світового Християнського Конгресу (СХК).

У 1993 р. створив Інститут релігієзнавства. Приймав участь в організації літературно-мистецького журналу "Євшан-зілля". Був відповідальним за випуск літературно-мистецького альманаху українців Європи "Зерна", шеф-редактором якого є відомий поет і літературознавець Ігор Трач (Німеччина). Вийшло сім номерів. Заснував серію видань "Духовні діячі України" і "Українські іконописці". Один із засновників товариства "Гуцульщина" у Львові, член Гуцульського дослідного інституту в Чикаго (США), заступник голови регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини (РОДОГ) , член редакційної комісії і видавець 6-ти томної "Історії Гуцульщини" д-ра М.Домашевського (США). Організатор і один із керівників щорічних Міжнародних наукових конференцій "Історія релігій в Україні". Головний редактор понад 200 наукових видань.

Нагороджений: медаллю "За вклад у відродження", вручена правлячим архієреєм УГКЦ митрополитом Володимиром (Стернюком) за проведену роботу з легалізації УГКЦ (1990 p.); орденом "Архистратига Михаїла" V–ІІ ступенів; орденом "Христа Спасителя" з нагоди 2000-ліття Різдва Христового; медаллю Арсена Річинського (УАПЦ) – за значний внесок у духовність України, орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого (УПЦ КП) – за заслуги з відродження духовності в Україні (2004); орденом Великого Тевтонського Хреста (ФРН – 2004); орденом "Святого Констянтина Великого" (Італія – 2006); орденом "Святого Лаврентія" (ФРН – 2007), почесними і пам'ятними відзнаками Ватикану.