Йосип Тукальський-Нелюбович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 36:
З серпня [[1661]] року — єпископ Могилівський (Мстиславський). Невдовзі переїхав до [[Чигирин]]а, де був у 1663 (за іншими даними — 1664 року) обраний на митрополита [[Українська Православна Церква (1620-1685)|Київської митрополії]]. Проте, в той час між козацькою старшиною відбувалась боротьба за владу. Внаслідок чого, ще одним кандидатом на митрополію був висунутий Перемишльський єпископ [[Антоній Винницький]]. При цьому — обох кандидатів затвердив король. За підтримки гетьмана [[Тетеря Павло|Павла Тетері]], Винницький був проголошений митрополитом, а поляки ув'язнили Тукальського. Одночасно, на Лівобережній Україні на митрополичий престол претендували єпископ [[Филимонович Методій|Мефодій (Филимонович)]], кандидат московського уряду.
Виступав проти втручання польського уряду в українські церковні справи, за що у червні 1664 року був ув'язнений у [[Замок у Мальборку|Марієнбурзькій]] [[фортеця|фортеці]] в [[Пруссія|Пруссії]] (або в [[Богдан Хмельницький|Мальборській]]).
[[1666]] року у Чигирині Гетьманом України було обрано черкаського полковника [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]]. Він звільнив Правобережжя від поляків й визволив митрополита Тукальського. Тепер він управляв єпархіями на Правобережжі, Білорусі та в Литві, а за Винницьким залишились — Львівська, Перемиська та Луцька єпархії. Деякий час перебував у [[Вільно]] та [[Могильов]]і, а згодом повернувся до Чигирина.
Рядок 47:
Про те, що його визнавали митрополитом на обох берегах Дніпра свідчить той факт, що Москва призначила місцеблюстителем Митрополичого престолу Лазара Барановича лише після смерті митрополита Тукальського.
Помер 26 липня 1676 року в
== Вшанування пам'яті ==
| |||