Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
| підпис_зображення =
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = невід.?
| місце_народження =
| дата_смерті =
Походив ймовірно з козацької родини Київщини. Подробиці біографії Гуні маловідомі. На початку 30-х років XVII ст. очолював козацькі виправи проти [[Туреччина|Туреччини]] та [[Кримське ханство|Кримського ханства]].
 
У [[1637]] р. брав участь у повстанні під проводом [[Павлюк Павло|Павла Павлюка]].
 
Навесні 1637 р. був обраний [[полковник]]ом війська повсталих козаків, очолюваного гетьманом [[Павлюк|Павлюком]]. Після поразки під [[Кумейки|Кумейками]] (6.12. грудня 1637 р.) і полону [[Павлюк|Павлюка]], Гуня, захопивши польську артилерію, на чолі козацького загону прорвався на [[Запоріжжя]]. В січні [[1638]] р. Гуню обрали кошовим отаманом.
 
На початку [[1638]] року запорожці, очолені Гунею, розгромили каральний загін [[ротмістр|ротмістра]] [[Мелецькі|Мелецького]], надісланий польським командуванням для знищення [[Запорізька Січ|Запорозької Січі]].
 
Навесні [[1638]] року Гуня взяв участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом [[Скидан Карпо|Карпа Скидана]] і [[Острянин Яків|Якова Острянина]].
Гуня розіслав посольства з проханням про допомогу до кримського хана і на [[Дон]]. В другій половині березня полк Гуні вирушив із Запоріжжя з метою захопити переправи через [[Дніпро]]. Розгромивши окремі польські гарнізони, козаки взяли під свій контроль русло Дніпра від [[Кременчук]]а до [[Трипілля]]. Після битви під [[Лубни|Лубнами]] загони очолювані Гуні приєдналися до основних сил козацького війська.
 
Після невдалого [[Жовнинська битва|бою під Жовнином]] частина повстанців на чолі з [[Острянин Яків|Яковом Острянином]], вважаючи, що повстання зазнало невдачі, відступила на [[Слобожанщина|Слобідську Україну]]. Козаки, що залишилися (біля 20 тис.), боролися далі, обравши [[гетьман|гетьманом]] Гуню. Вони відійшли до гирла [[Сула (річка)|Сули]], де у місці впадіння ріки [[Старець]] збудували табір. В ньому з червня до [[28 серпня]] ([[7 серпня]]) [[1638]] оточені козаки, страждаючи від виснаження, нестачі харчів та фуражу, кілька тижнів запекло відбивали штурми військ [[МиколаМиколай Потоцький|МиколиМиколая Потоцького-«Ведмежої лаби»]] та [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]]. Ватажки коронного війська відхилили пропозицію Гуні про укладення перемир’я.
 
Наприкінці липня до табору Гуні пробилося з Запоріжжя підкріплення під приводом полковника [[Філоненко, козацький полковник|Філоненка]], що однак не змінило загального становища козаків. Філоненко віз човнами вгору Дніпром провіант та інші припаси, які могли змінити ситуацію на користь козаків, бо польське військо теж потерпало від нестачі харчів та бойових припасів. Частина козаків Філоненка йшла суходолом. Але поляки вчасно помітили транспорт і обстріляли його з берега з гармат; водночас польська кіннота атакувала загін, що йшов берегом. Майже всі припаси були потоплені. Більша частина козаків врятувалася та з порожніми руками пробилася до табору. Але збільшення кількості людей в оточенні загострило голод у козацькому війську. Розуміючи безперспективність подальшого опору, частина старшини вирішила почати переговори про здачу. Побоюючись зради, Гуня на чолі невеликого загону в ніч на 28 липня 1638 р.07.1638 прорвався з оточеного табору на [[Запоріжжя]]. Позбавлені допомоги ззовні й, відчуваючи гостру нестачу провіанту, повстанці змушені були капітулювати.
 
Навесні [[1640]] р. Гуня керував спільним походом донських і запорізьких козаків проти [[Туреччина|Туреччини]].
 
Подальша його доля невідома.
[[Категорія:Гетьмани України]]
[[Категорія:Козацька старшина]]
[[Категорія:Ватажки повстань]]
144 662

редагування