Штерн Ернст Романович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення
Рядок 1:
'''Ернст Романович Штерн фон Штерн''' ([[филолог1859]] -[[археолог1924]] рр.) — [[1859филолог]] - [[1924археолог]].
 
== Життєпис та науковий доробок ==
== Життєпис ==
Народився 25.06.1859 у дворянській родині у маєтку Зейерсхоф Ліфляндської губ. Початкову освіту одержав у Дерптській гімназії, що закінчив із золотою медаллю, потім слухав курс лекцій у Дерптському ун-ті. 1877 - 1880 як стипендіат Міністерства народної освіти вивчав класичні мови, історію й мистецтво в Російському семінарі з класичної філології при [[Лейпцизький університет|Лейпцігському університеті]]. У 1880 - 1883 за пропозицією Міністерства народної освіти був прикомандирований до Юр’ївського (Дерптського) ун-ту для наукової підготовки до магістерського звання. У 1883, після публічного захисту дисертації «Катилина и партийная борьба в Риме от 66-63 годов», одержав ступінь магістра класичної філології Дерптського ун-ту й був відряджений міністерством за кордон "для вдосконалення в науках". Після повернення у 1884 захистив дисертацію (про спартанско-фіванське протистояння в першій половині ІV ст. до н.е.), одержав ступінь доктора філології. Обидві дисертації були написані й захищені німецькою мовою. Після захисту докторської призначається на посаду приват-доцента [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорського Новоросійського університету]] по кафедрі класичної філології. Через два роки, у 1886 він затверджується на посаді екстраординарного, потім ординарного проф-а. З січня 1893 виконує обов’язки секретаря ф-ту, а у вересні 1905 стає деканом історико-філологічного факультету (до 1909). Велику роль у його науковому житті зіграло ОТІС, членом якого він став у 1891; а з 1896 з зберігачем (тобто директором) музею товариства. Завдяки його старанням музею був переданий весь будинок, експозиція й фонди були розміщені в строго науковій системі, почалася публікація античних колекцій (наприклад, у співавторстві з О. Деревицьким та О. Павловским був виданий каталог теракот музею). Він вів інтенсивні польові дослідження в [[Північне Причорномор'я|Північному Причорномор'ї,]] що дозволило йому зробити ряд [[Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я|видатних відкриттів в історії грецької колонізації]]. Його заслугою стала локалізація античної Тіри на місці Акермана (Білгород-Дністровський) і проведення перших археологічних досліджень пам'ятника. З 1904 на кошти Імператорської Археологічної Комісії почав розкопки давньогрецького поселення на острові Березань. У 1902 - 1903 відкрив трипільське поселення в селі Петрени Бельцького повіту Бесарабської губ. Коло наукових інтересів Е. Штерна було надзвичайно широке. Його перу належать роботи з історії Давньої Греції та Риму, із проблем грецької колонізації Північного Причорномор'я. Особливе місце займають публікації епіграфічних пам'ятників з Ольвії, Керчі, Феодосії. Йому належить перша публікація знаменитого Бородінського скарбу епохи бронзи. Він опублікував понад 250 наукових праць, значну частину за кордоном. Неодноразово виступав на міжнародних конгресах та археологічних з'їздах у Лондоні, Берліні, Варшаві. Окрім того, його доповідь на археологічному з'їзді у Ризі в 1896 допомогла розкрити найбільшу археологічну фальсифікацію: придбана Лувром золота корона скіфського Сайтафарна була зроблена в Одесі ювеліром І. Рухумовським. Був почесним членом ОТІС, дійсним членом Московського археологічного товариства; за свою службу був нагороджений орденами Св. Володимира ІV ступеня, Св. Станіслава та Св. Ганни ІІ ступеня, пам'ятною медаллю на згадку царювання Олександра ІІІ, хрестом австрійського ордена Франца-Йосипа. Після смерті сина-школяра (1910) прийняв запрошення Галлі-Віттенберзького ун-ту й в 1911 звільнився з ІНУ та переїхав до Німеччини. Ще кілька років перед Першою світовою війною він приїжджав в Одесу для продовження розкопок на Березані. Два рази обирався ректором ун-ту в Галлі (1921/22 і 1923/24). Помер у квітні 1924. Діяльність Е.Р. Штерна поставила на новий рівень музеєзнавство не тільки в Одесі. З його ім'ям зв'язується новий етап в археологічних дослідженнях Північного Причорномор'я на рубежі XІ - XX ст. У результаті своєї плідної наукової й педагогічної діяльності в ІНУ виховав багато фахівців - істориків і археологів. Його учнями були такі відомі вчені як дослідник грецької історичної традиції [[Мандес Михайло Ілліч|М. Мандес]], знавець грецьких релігійних уявлень та вірувань Є.Г. Кагаров, уславлений своїми розкопками Ольвії Б.В. Фармаковский, нарешті, безпосередній продовжувач справи [[Болтенко Михайло Федорович|М. Болтенко]] - розкопувач грецького поселення на Березані й відкривач пізнього шару первісної культури поблизу Одеси (так звану [[Усатівська культура|Усатівську культуру]]).
* Народився 25.06.1859 у [[Дворяни|дворянській]] родині у маєтку Зейерсхоф [[Ліфляндська губернія|Ліфляндської губернії]]. Початкову освіту одержав у Дерптській гімназії, що закінчив із золотою медаллю, потім слухав курс лекцій у Дерптському ун-ті.
=== Наукові публікації ===
* У 1877-1880 рр. як стипендіат Міністерства народної освіти вивчав класичні мови, історію й мистецтво в Російському семінарі з класичної філології при [[Лейпцизький університет|Лейпцігському університеті]].
* У 1880-1883 рр. за пропозицією Міністерства народної освіти був прикомандирований до Юр’ївського (Дерптського) ун-ту для наукової підготовки до магістерського звання.
* У 1883 р. після публічного захисту дисертації «Катилина и партийная борьба в Риме от 66-63 годов», одержав ступінь магістра класичної філології Дерптського ун-ту й був відряджений міністерством за кордон "для вдосконалення в науках". Після повернення у 1884 захистив дисертацію (про спартанско-фіванське протистояння в першій половині ІV ст. до н.е.), одержав ступінь доктора філології. Обидві дисертації були написані й захищені німецькою мовою. Після захисту докторської призначається на посаду приват-доцента [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорського Новоросійського університету]] по кафедрі класичної філології.
* У 1886 р. він затверджується на посаді екстраординарного, потім ординарного проф-а.
* З січня 1893 р. виконує обов’язки секретаря ф-ту, а у вересні 1905 стає деканом історико-філологічного факультету (до 1909). Велику роль у його науковому житті зіграло ОТІС, членом якого він став у 1891; а з 1896 з зберігачем (тобто директором) музею товариства. Завдяки його старанням музею був переданий весь будинок, експозиція й фонди були розміщені в строго науковій системі, почалася публікація античних колекцій (наприклад, у співавторстві з О. Деревицьким та О. Павловским був виданий каталог теракот музею). Він вів інтенсивні польові дослідження в [[Північне Причорномор'я|Північному Причорномор'ї,]] що дозволило йому зробити ряд [[Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я|видатних відкриттів в історії грецької колонізації]]. Його заслугою стала локалізація античної Тіри на місці Акермана (Білгород-Дністровський) і проведення перших археологічних досліджень пам'ятника.
* З 1904 на кошти Імператорської Археологічної Комісії почав розкопки давньогрецького поселення на острові Березань.
* У 1902-1903 рр. відкрив трипільське поселення в селі Петрени Бельцького повіту [[Бесарабська губернія|Бесарабської губернії]]. Коло наукових інтересів Е. Штерна було надзвичайно широке. Його перу належать роботи з історії Давньої Греції та Риму, із проблем грецької колонізації Північного Причорномор'я. Особливе місце займають публікації епіграфічних пам'ятників з Ольвії, Керчі, Феодосії. Йому належить перша публікація знаменитого Бородінського скарбу епохи бронзи. Він опублікував понад 250 наукових праць, значну частину за кордоном. Неодноразово виступав на міжнародних конгресах та археологічних з'їздах у Лондоні, Берліні, Варшаві. Окрім того, його доповідь на археологічному з'їзді у Ризі в 1896 допомогла розкрити найбільшу археологічну фальсифікацію: придбана Лувром золота корона скіфського Сайтафарна була зроблена в Одесі ювеліром І. Рухумовським. Був почесним членом ОТІС, дійсним членом Московського археологічного товариства; за свою службу був нагороджений орденами Св. Володимира ІV ступеня, Св. Станіслава та Св. Ганни ІІ ступеня, пам'ятною медаллю на згадку царювання Олександра ІІІ, хрестом австрійського ордена Франца-Йосипа. Після смерті сина-школяра (1910 р.) прийняв запрошення Галлі-Віттенберзького ун-ту й в 1911 звільнився з ІНУ та переїхав до Німеччини. Ще кілька років перед Першою світовою війною він приїжджав в Одесу для продовження розкопок на Березані. Два рази обирався ректором ун-ту в Галлі (1921/1922 і 1923/1924).
* Помер у квітні 1924 р..
 
Діяльність Е.Р. Штерна поставила на новий рівень музеєзнавство не тільки в Одесі. З його ім'ям зв'язується новий етап в археологічних дослідженнях Північного Причорномор'я на рубежі XІ - XX ст. У результаті своєї плідної наукової й педагогічної діяльності в ІНУ виховав багато фахівців - істориків і археологів. Його учнями були такі відомі вчені як дослідник грецької історичної традиції [[Мандес Михайло Ілліч|М. Мандес]], знавець грецьких релігійних уявлень та вірувань Є.Г. Кагаров, уславлений своїми розкопками Ольвії Б.В. Фармаковский, нарешті, безпосередній продовжувач справи [[Болтенко Михайло Федорович|М. Болтенко]] - розкопувач грецького поселення на Березані й відкривач пізнього шару первісної культури поблизу Одеси (так звану [[Усатівська культура|Усатівську культуру]]).
 
=== Наукові публікації ===
* Новооткрытая "Афинская полития" Аристотеля (отд. оттиск из "Летописи Историко-филологического общества при имп. Новороссийском университете", т.II). -Одесса, 1892;
* Музей имп. Одесского общества истории и древностей, вып.3 (Феодосия и ее керамика). Одесса, 1906. Солон и деление аттического гражданского населения на имущественные классы // Charisteria. Сб. статей по филологии и лингвистике в честь Ф.Е. Корша. - М., 1896;
* О подделке предметов классической древности на юге России (реферат, читанный на Х Археологическом съезде в Риге 2 августа 1896 г.) // ЖМНП, 1896, декабрь, отд.V; .Значение керамических находок на юге России для выяснения культурной истории черноморской цивилизации // ЗОО, т.XXII, 1900; Доисторическая греческая культура на юге России (раскопки в Петренах, Бельцевского уезда, Бессарабской губернии, 1902-1903 гг.) // Труды ХIII Археологического съезда в Екатеринославле (1905 г.).
 
== ЛітератураДжерела ==
* Жебелев С.А. Отзыв об ученых трудах Э.Р. фон Штерна // ЗООИД, т.XXIII, 1901, С.95-112;
* Адрес имп. Одесского общества истории и древностей Э.Р. фон-Штерну // Propempteria. Сборник статей в честь Э.Р. фон-Штерна (ЗОО, т.ХХХ). Одесса, 1912, С.VII-Х;
* Ізбаш Т.О., Новикова Л.В. Е.Р. Штерн // ПОНУ. Видання друге, доповнене.Т.4 – Одеса: Астропринт, 2005. – С.441-444;
* Бузескул В.П. Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале XX века / составление и редакция И.В. Тункиной. - М., 2008. - С.26
 
[[Категорія:Персоналії:Одеса]]
[[Категорія:Науковці Одеси]]