Ташань: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок) м →Історія: replaced: більше 10000 років → понад 10000 років |
|||
Рядок 44:
== Історія ==
Перша згадка про село Ташань датована 1149 роком в [[Іпатієвський літопис|Іпатієвському літописі]] «Как [[Юрій Довгорукий |Юрий Долгорукий]] узял [[Переяслав]]». Але розкопки [[Добраничівська стоянка|Добраничівської стоянки]], якій понад
У «Відомостях про місцевість Переяславського полку», складених у 1730 році читаємо: «Село Ташань, за свідченнями старожилів, як вони пам'ятають, раніше було вільне військове, а потім ним володіли — колишні полковники переяславські Лисенко, Іван Момот, Іван Мирович, Стефан Томара, Павло Доброницький. Нині селом володіє генеральша Кантакузинова».
У 1770 році [[Катерина ІІ]] указом Сенату село Ташань подарувала [[Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович|П.Рум'янцеву-Задунайському]]. Звеліла побудувати великий замок та посадити [[Ташанський парк|парк]]. Звідси Рум'янцев управляв усією Україною. Тут у Ташані в 1796 році 8 грудня він і помер.
Після Рум'янцева Ташань належала його сину Сергію Петровичу Рум'янцеву. А далі Ташань стала власністю князя Миколи Павловича Голіцина, сина канцлера Російської імперії.
Рядок 58:
У післявоєнний час Ташань мала: середню школу, дільничну лікарню, аптеку, побут комбінат, пошту, цілий ряд магазинів, кожну неділю у селі відбувався великий міжобласний базар, великий колгосп.
Через політику геноциду в СССР щодо українського народу село тепер повільно вимирає. Щороку помирає 25-30 чоловік, а народжується по 2-3 дитини. Молоде населення не залишається жити у селі, а їде у міста де є робота.
== Персоналії ==
|