Битва під Пилявцями: відмінності між версіями

'''Битва під Пилявцями''' (11 - 13 (21 - 23) вересня [[1648]] року) — - переможна битва української армії, очолюваноїочоленої гетьманом [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]], проти польських військ під Пилявцями (тепер - село [[Пилява (Старосинявський район)|Пилява]] [[Старосинявський район|Старосинявського району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]]).

Невдовзі після блискучих перемог української армії ву битві під [[Битва під Жовтими Водами|Жовтими Водами]] ([[29 квітня]]&nbsp;— [[16 травня]] [[1648]]&nbsp;року) і [[Корсунська битва|Корсунській битві]] ([[25 травня|25]] — [[26 травня]] 1648&nbsp;року) національно-визвольний рух охопив всюусю Україну, внаслідок чого влітку 1648 року [[Київське воєводство|Київське]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавське]], [[Чернігівське воєводство|Чернігівське]] і частина [[Подільське воєводство|Подільського воєводства]] була звільнена з-під влади шляхетської Польщі. Значно активізувалися дії повстанців у [[Галичина|Галичині]] і на [[Волинь|Волині]]. На початку травня 1648 року, порушуючи умови перемир'я (від [[2 червня]] 1648 р.) у Правобережну Україну вдерлися каральні загони магната [[Вишневецький Ярема|Я. Вишневецького]], до якого приєдналися підрозділи шляхтичів Тишкевича, Осинського, Заславського та інінших. ВУ [[Битва під Махнівкою|боях під Махнівкою]] ([[16 липня|16]] — [[18 липня]] 1648) та [[Битва під Старокостянтиновом|Старокостянтиновом]] ([[25 липня|25]] — [[27 липня]] 1648) козацькі полки на чолі з [[Максим Кривоніс|Максимом Кривоносом]] розгромили шляхетські загони і визволили частину [[Поділля]] і Волині. Протягом серпня 1648 р. польський уряд для придушення всенародного повстання в Україні сформував армію в районі [[Глиняни|Глинян]] (поблизу Львова) та навколо замку Човганський Камінь (тепер - [[Теофіполь]] Хмельницької області). Це військо мало 100 гармат і нараховувалоналічувало 32 тис. шляхетського ополчення, 8 тис. німецьких найманців і 40 - 50 тис. шляхетських слуг іта обозної «челяді». [[Річ Посполита]] переживала період міжкоролів'я, іа відсутність твердої влади виявиласявиявилась у неспроможності панівних кіл створити єдине командування каральними військами. Для керівництва військом було обрано трьох полководців (регіментарів)&nbsp;—: князя [[Домінік Заславський|Домініка Заславського]], коронного підчашого [[Микола Остророг|Миколу Остророга]] і зовсім юного коронного хорунжого [[Олександр Конецпольський|Олександра Конецпольського]]. ОднакПроте жоден із них не був досвідченим полководцем. Князь Домінік був відомий своїм багатством і зманіженістю, Микола Остророг пишався вченістю. Хмельницький глумливо іменував цих воєначальників «перина», «латина» і «дитина». <ref name="Чугуєнко">''Чугуєнко М. В.'' Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей.&nbsp;— Харків: Веста: [[Ранок (видавництво)|Видавництво «Ранок»]], 2006.&nbsp;— 128 с. іл.</ref> Регіментарі не були одностайні у своїх рішеннях і не мали авторитету серед війська, якому бракувало єдностієдности і дисципліни. На початку вересня коронне військавійсько виступило з місць свого базування на Волинь. Назустріч йому ізз району Маслового Ставу (тепер - село [[Маслівка (Миронівський район)|Маслівка]], [[Київська область|Київської області]]) через [[Біла Церква|Білу Церкву]]&nbsp;—- [[Паволоч]]&nbsp;—- [[Погребище]]&nbsp;—- [[Хмільник|Хмільник]] на [[Старокостянтинів]] рушила українська армія (біляблизько 30 тис. чоловік) і загін [[Буджак|буджацьких]] татар (білябл. 600 чоловік).

Під Пилявцями, на правому березі рікирічки [[Іква (притока Південного Бугу)|ІквиІква]] (за іншими даними - [[Пилява|Пиляви]]) українське військо збудувало добре укріплений табір. Окремо, на лівому фланзі головних сил української армії, розташувалась [[кіннота]] [[Максим Кривоніс|Максима Кривоноса]]. Козацька [[піхота]], зайняла греблю, щояка сполучала обидва береги річки, і збудувала на ній [[Шанець|шанці]]. [[9 вересня|9 (19) вересня]] [[1648]] р. надійшло польське військо і стало табором на протилежному березі річки. Вирішальна битва розпочалась [[11 вересня|11 (21) вересня]] [[1648]] р. запеклими боями за [[Гребля|греблю]] через річку Ікву. Польські корогви під командуванням Я. Тишкевича, Йордана ій Осінського розпочали штурм українського табору і зуміли відкинути козацькі застави, щоякі обороняли греблю. Коронні підрозділи відразу ж через неї почали переходити на правий берег і утворили плацдарм для подальшого наступу.

Протягом другого дня козацька піхота відбила свої позиції на греблі. У ніч на [[13 вересня |13 (23) вересня]] [[1648]] у козацький табір прибув на допомогу 4-тисячний загін буджацьких татар, очолюваний Айтимир-мурзою та Адлаєт-мурзою (на думку деяких дослідників, татари прибули лише [[15 вересня|15 (25) вересня]] [[1648]], а гучні вигуки і мушкетна стрілянина у козацькому таборі нібитоначебто на честь прибулих союзників мали, за задумом Б. Хмельницького, [[Стратагема|ввести в оману]] польське командування. Вранці 13 (23) вересня 1648 українська армія (лівим флангом командував Кривоніс, центром&nbsp;— [[Іван Чорнота|I. Чорнота]], правим&nbsp;—Карпо - Карпо Півторакожух) вишикувалась ву бойові порядкилади на полі бою. Першими нанесла удар шляхетська кіннота. Витримавши потужнійпотужний натиск ворожих хоругвхоругов, українська піхота при підтримці артилерії розпочала [[контрнаступ]]. Козацькі полки швидко повністю оволоділи греблею, перейшли на лівий берег і почали шикуватись у бойові порядкилади. Не витримавши натиску і піддавшись всезростаючій паніці, польські війська почали безладно відступати. Щоб уникнути повного розгрому, польське командування відкликало з поля бою всі підрозділи і розпорядилось підготуватись до відходу табором. Під вечір ву погоні за ворогом українська піхота на чолі з самим гетьманом Б. Хмельницьким дійшла аж до перших рядів польського табору. В ніч на [[14 вересня|14 (24) вересня]] 1648 польське командування розпочало відступ, який незабаром перетворився ву панічну втечу.

Українська армія захопила всю ворожу артилерію (92 гармати) та величезний обоз зіз матеріальними цінностями. Загальна вартість трофеїв перевищувала 7&nbsp;млн злотих. Блискуча перемога української армії ву Пилявецькій битві мала велике воєнно-політичне значення. В результаті Пилявецької битви польську армію було розгромлено, повністю звільнено [[Волинь]] і [[Поділля]], створилисьстворилися сприятливі умови для визволення всіх західноукраїнських земель. Після перемоги під Пилявцями польську шляхту в Україні ще довго глузливо називали «пилявчиками».