Вікіпедія

Фотоефект: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 8:
== Історія дослідження фотоефекту ==
 
Вперше прямий вплив світла на електрику виявив німецький фізик [[Генріх Герц]] під час дослідів з електроіскровими вібраторами. Герц встановив, що заряджений провідник, будучи освітлений [[ультрафіолет|ультрафіолетовим промінням]], швидко втрачає свій заряд, а електрична іскра виникає в іскровому проміжку при меншій різниці потенціалів. Помічене явище було описане Герцом в його статтях 1887–1888 років, але залишено нимзалишилося без пояснення, оскільки фізичну природу його він не знав. Не зуміли правильно пояснити дію світла на заряди і німецький фізик Гальвакс, і італійський фізик Риги, іРігі. англійськийАнглійський фізик Лодж, який, демонструючи в 1894 році досліди Герца в своїй знаменитій лекції «Творіння Герца», лише припустив хімічну природу явища. І це недивно:, осклільки [[електрон]] буде відкритий [[Джозеф Джон Томсон|Джозефом Джоном Томсоном]] лише в 1897 році, а без згадки про електрон пояснити фотоефект неможливо.
 
Проте 26 лютого 1888 року заслужено вважається одним з чудових днів в історії науки і техніки і, зокрема, телебачення. Цього дня великий російський учений [[Олександр Григорович СтолетовСтолєтов]] (1839–1896) блискуче здійснив дослід, що наочно продемонстрував зовнішній фотоефект і показав істинну природу іта характер впливу світла на електрику. Перші досліди з світлом  Столєтов проводив із звичним [[електроскоп]]ом. Освітлюючи електричною [[дуга Петрова|дугою Петрова]] [[цинк]]ову пластину, заряджену негативно і сполучену з електроскопом, він виявив, що заряд швидко зникав, тоді як позитивний заряд не знищувався.
 
Припустімо, що при опроміненні світлом з поверхні вилітають електрони. Тоді при освітлені негативної цинкової пластинки електрони вилітають і ще додатково відштовхуються електричним полем пластинки. Тому негативний заряд швидко зникає. Інша річ із позитивним зарядом. Якщо електрон і вилетів, то його з одного боку притягує електричне поле пластинки, з другого його виліт не зменшує, а збільшує позитивний заряд пластинки.▼
Перші досліди з світлом А. Г. Столетов проводив із звичним [[електроскоп]]ом. Освітлюючи електричною [[дуга Петрова|дугою Петрова]] [[цинк]]ову пластину, заряджену негативно і сполучену з електроскопом, він знайшов, що заряд швидко зникав. Позитивний же заряд не знищувався.
 
ЦейСтолєтов ефектназвав буввідкритий названий А. Г. Столетовимефект активно-електричним розрядом. Електронна природа фотоефекту була показана в 1899 році Дж. Дж. Томсоном і в 1900 році [[Філіп Едуард Антон фон Ленард|Ленардом]].▼
▲Припустімо, що при опроміненні світлом з поверхні вилітають електрони. Тоді при освітлені негативної цинкової пластинки електрони вилітають і ще додатково відштовхуються електричним полем пластинки. Тому негативний заряд швидко зникає. Інша річ із позитивним зарядом. Якщо електрон і вилетів, то його з одного боку притягує електричне поле пластинки, з другого його виліт не зменшує, а збільшує позитивний заряд пластинки.
 
Для постановки точних дослідів СтолетовСтолєтов створив експериментальний прилад, що став прообразом сучасних [[фотоелемент]]ів. Прилад складався з двох плоскопаралельних дисків, один з яких був сітчастий і пропускав світлове випромінювання.▼
▲Цей ефект був названий А. Г. Столетовим активно-електричним розрядом. Електронна природа фотоефекту була показана в 1899 році Дж. Дж. Томсоном і в 1900 році Ленардом.
 
До дисків підводилася напруга від 0 до 250 В, причому до суцільного диска підключався негативний полюс батареї. При освітленні суцільного диска ультрафіолетовим світлом включений у [[електричне коло|коло]] чутливий [[гальванометр]] відзначав протікання струму, незважаючи на наявність повітря між дисками. Продовжуючи досліди, А. Г. СтолетовСтолєтов встановив залежність фотоструму від величини напруги батареї іта інтенсивності світлового пучка. Подальші роботи привели до створення першого у світі фотоелемента, що був скляним балоном з кварцовим вікном для пропускання ультрафіолетового проміння. Всередину балона поміщалися [[електрод]]и, один з яких був чутливий до світла, газ відкачувався. Сучасні фотоелементи відрізняються від першого лише конструкцією електродів іта їхїхньою структурою.▼
▲Для постановки точних дослідів Столетов створив експериментальний прилад, що став прообразом сучасних [[фотоелемент]]ів. Прилад складався з двох плоскопаралельних дисків, один з яких був сітчастий і пропускав світлове випромінювання.
 
▲До дисків підводилася напруга від 0 до 250 В, причому до суцільного диска підключався негативний полюс батареї. При освітленні суцільного диска ультрафіолетовим світлом включений у [[електричне коло|коло]] чутливий [[гальванометр]] відзначав протікання струму, незважаючи на наявність повітря між дисками. Продовжуючи досліди, А. Г. Столетов встановив залежність фотоструму від величини напруги батареї і інтенсивності світлового пучка. Подальші роботи привели до створення першого у світі фотоелемента, що був скляним балоном з кварцовим вікном для пропускання ультрафіолетового проміння. Всередину балона поміщалися [[електрод]]и, один з яких був чутливий до світла, газ відкачувався. Сучасні фотоелементи відрізняються від першого лише конструкцією електродів і їх структурою.
 
== Три закони фотоефекту ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Фотоефект