Соціальний клас: відмінності між версіями

Видатний сучасний французький соціолог [[П'єр Бурд'єБурдьє]] услід за Марксом та Енґельсом розпочинав своє виокремлення класів з визначення груп, що мають схоже становище у соціальному просторі. Такі групи, які передусім є плодом інтелектуальної роботи дослідника, Бурдьє називає «класами на папері» (або низкою синонімів: «теоретичний», «можливий», «сконструйований» клас). Це — групи, що мають найбільші шанси за певних умов стати класами у власному сенсі слова, тобто реальними суб'єктами суспільно-історичного процесу.

Таким чином, першою умовою існування класу є спільність соціальної позиції членів класу, «котрі, будучи розміщені у схожих умовах і підпорядковані схожим зумовленостям, мають всі шанси для володіння схожими диспозиціями й інтересами і, отже, для вироблення схожої практики і посідання схожих позицій». Другою умовою класу, за Бурдьє, є наявність у даної групи спільного габітусу[[габітус]]<nowiki/>у (матриці сприйняттів і класифікувальних практик), що є найважливішим опосередкованим елементом у формуванні будь-якої колективної ідентифікації. Габітус («інкорпорований клас») впливає на політичні думки і поведінку даних класів, на утворювані в рамках цих класів стилі життя і способи споживання. Третя умова, за дотримання якої клас стає реальною дієвою силою («мобілізованим», «реальним» класом, готовим до боротьби),&nbsp;— це усвідом лення членами класу своєї спільності як групи, що має власні інтереси(відмінні від інших) і готова їх захищати. Потім клас має сформувати групу своїх представників (партію чи аналогічну організацію), надзвичайною метою якої є власне захист класових інтересів.

Саме політична організація робить клас «видимим», виокремленим і помітним суб'єктом політичної боротьби, позаяк вона говорить і діє від імені класу. Партія має сформулювати ідеологію класу, тобто подати таке бачення соціального світу, в якому закласом було б закріплене місце в соціальній структурі й увиразнена значимість його інтересів. Своєю чергою, класову боротьбу Бурдьє розглядає не лише як боротьбу двох класів у процесі розподілу доданої вартості (як у моделі Маркса), а як різні форми конфліктів у всіх соціальних полях&nbsp;— економічному, політичному, культурному (в системі освіти, практиці дозвілля, стратегіях розваги, в одязі, їжі), де домінантні класи здійснюють різні типи символічної влади, намагаючись завоювати леґітимність<ref>Симончук О. Класова дія: тенденції формування соціальних класів в Україні \\ Соціологія:теорія, методи, маркетинг. – 2011, №4. С.52-53. - http://www.simonchuk.kiev.ua/ukr/Klasova_diya_2011.pdf</ref>.