Панч Петро Йосипович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
зовнішні посилання |
стильові правлення |
||
Рядок 23:
| Сайт =
}}
'''Петро́ Йо́сипович Панч''' (справжнє прізвище — '''Панченко'''; * [[4 липня]] [[1891]], [[Валки (місто)|Валки]] — †[[1 грудня]] [[1978]], [[Київ]]) — український письменник, член «[[Плуг (літературна організація)|Плугу»]], [[ВАПЛІТЕ]], [[ВУСПП]]. Офіцер Армії [[УНР]]. Співпрацював із радянською владою у роки [[Голодомор в Україні 1932—1933|Голодомору
== Біографія ==
Народився 4 липня 1891 в місті [[Валки (місто)|Валках]] на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство письменника, про яке він зворушливо
З п'ятнадцяти років, після двокласної школи, Петро пішов працювати. Спершу служив у Народному домі, переписував папери і розносив пакети, а згодом — писарчуком в агента земського страхування. Сімнадцятирічним юнаком Панч уперше залишає рідну домівку та їде до Харкова шукати долі. Тут його взяли на посаду писарчука до канцелярії Інституту шляхетних дівчат. У Харкові Петро Панч потрапляє в коло студентської молоді. Він відвідує загальноосвітні курси, дуже багато читає. Проте згодом залишає місто і вступає до Полтавського землемірного училища, одразу після закінчення якого у 1915 році його мобілізовано в армію. Навчається на прискорених курсах в Одеському артилерійському училищі, дістає офіцерське звання прапорщика артилерії та опиняється на фронті Першої світової війни.
Рядок 54:
У [[1938]]–[[1958]] Панч жив у будинку письменників [[Роліт]].
Невтомно працював, писав,
Помер Петро Панч 1 грудня 1978 року в місті Києві. Його творчість — приклад мистецької послідовності, великої совісності, дотримання неухильних вимог правди за різних обставин. Помер у Києві, похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]].
|