Симон із Тренто: відмінності між версіями

У 1965 році Другий Ватиканський собор [[РКЦ|Католицької Церкви]] вилучив ім'я святого мученика Симона з Трієнту зі списків святих РКЦ. Подібним чином і ще раніше англіканська церква у Великій Британії таке саме вчинила зі святим мучеником [[Х'ю з Лінкольна]].

Дитина двох з половиною років зникла увечері [[23 березня]] [[1475]] року, у [[Великий четвер]], і була знайдена мертвою у неділю на[[Пасха|Пасху]], у водах [[канал]]у, в безпосередній близькості від будинку де жили тільки п'ятнадцять євреївжидів. За іншими даними тіло було знайдено у самому будинку євреївжидів. Для розгляду цієї справи була призначена слідча комісія на чолі з єпископом Трієнта [[Йоханнес Хіндерба | Йоханесом Хіндербахом]], яка визначила це зникнення і смерть хлопчика Симона як [[Ритуальне вбивство|ритуальнеритуалье вбивство]]. 15 євреївжидів, віком 15-90 років були взяті під варту і постали перед судом.

Одна з підсудних, жінка Бруна, померла під час цього судового процесу, будучи похороненою за християнським обрядом, визнавши свою провину і розкаявшись. Суд визнав підозрюваних євреївжидів винними. Для повторного розгляду справи папа Сикст IV зірав комісію з шести кардиналів на чолі з видатним знавцем юристпруденції того часу. І цей верховный суд знову визнав звинувачених виннимивиними у ритуальному вбивстві. І осуджені були страченими.

Тодішній Папа Сикст IV виступив в ролі спостерігача на цьому процесі і відкрито виступав проти звинувачення стосовно євреївжидів, хоча і не заперечував ритуальний характер вбивства хлопчика Симона і навіть благословив його почитання, котре почало ширитися серед народу, хоча його і активно стримував. Але вже не зміг зупинити, почитання святого мученика Симона швидко поширилося по усьому Трієнтіно, так що і Папа Сікст IV прийшов, щоб оголосити, що почитання Симона чиниться правомірно. [[Ватикан]] офіційно визнав місцевий культ Симона в [[1588]] році<ref> Sulle vicende del processo vedasi Esposito A. e Quaglioni D., ''Processi contro gli ebrei di Trento (1475, 1478)'', CEDAM, Padova, 1990 </ref> .

[[Другий Ватиканський собор]], завдяки старанням керівництва [[архиєпархії Трієнта]] (архієпископ [[Алессандро Марія Gottardi]]) й історика [[Iginio Rogger]]а, офіційно заборонив в 1965 році почитання святого мученика Симона з Трієнту<ref>{{cita web |url= http://www.cesnur.org/2007/toaff_01.htm |title=Lo storico della Chiesa trentina: «Simonino non perì per mano ebrea» di Diego Andreatta }} {{ref-it}}</ref>, хоча віруючі і протестувалипртестували проти цього. Мощі Симона були видалені з храму Св. Петра і заховані у якомусьякоусь таємномутаємномі місці.

В [[2007]] році винили деякі суперечки навколо сятого мучиника Симона після публікації есе італійсько-ізраїльського історика [[Ariel Тоаффа]], есе “Світлого Христового Воскресіння кров. Євреї в Європі” <ref>{{cita libro|[[Ariel Toaff]]|title=Pasque di sangue: Ebrei d'Europa e omicidi rituali|}}</ref> . Де він пише, що магічні обряди, зокрема і ритуалні вбивства, могли чинити деякі окремі єврейськіжидівські громади, котрі практикують певні відмінності (власну культурну площину) від загалу жидівства. Пізніше він, під тиском своїх соплемінників, зрікся від написаного ним.