Вікіпедія

Ющинський Андрій: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Скасування редагування № 13801298 користувача 46.211.124.75 (обговорення)
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Особа
| ім'я = Андрій Ющинський
| місце_проживання = [[Київ]]
| зображення =
| розмір_зображення =
Рядок 11:
| причина_смерті = [[вбивство]]
| громадянство = [[Російська імперія]]
| національність = [[українець]]
| відомий_(відома) = мученицькою смертю і розпочаттям процесу його канонізації
| віросповідування = [[православний]]
| батько = Феодосій Чирков
| матір = Олександра Ющинська
| рід =
| родичі =
Рядок 22:
| вага =
}}
'''Андрій Ющинський''' ([[1898]], [[Київ]] — [[25 березня]] [[1911]], [[Київ]]) — київський школяр, жертва вбивства. Відомий у зв'язку з наклепним обвинуваченням у цьому [[злочин]]і київського [[єврей|єврея]] Менделя Бейліса (Див. [[Кривавий наклеп]]).
 
'''Андрій Ющинський''' ([[1898]], [[Київ]] — [[25 березня]] [[1911]], [[Київ]]) — київський учень учительської сеиінарії, жертва резонансного [[Ритуальне вбивство|ритуалного вбивства]] (за визначенням суду), розслідування котрого і судовий процес набули широкого розголосу в тодішній Російській імперії.
Андрій був незаконно народженим [[син]]ом київського [[міщани|міщанина]] Феодосія Чиркова та Олександри Ющинської, яка торгувала в Києві [[груша]]ми, [[яблуко|яблуками]] та зеленню. [[Батько|Батька]] він не знав: незабаром після його народження Чирков покинув матір і потім був призваний на військову службу, проживши з Ющинською всього два роки. У [[1905]] році Ющинська вийшла заміж за палітурника Луку Приходька.▼
 
▲Андрій був незаконно народженимпозашлюбним [[син]]ом київського [[міщани|міщанина]] Феодосія Чиркова та Олександри Ющинської, яка торгувала в Києві [[груша]]ми, [[яблуко|яблуками]] та зеленню. [[Батько|Батька]] він не знав: незабаром після його народження Чирков покинув матір і потім був призваний на військову службу, проживши з Ющинською всього два роки. У [[1905]] році Ющинська вийшла заміж за палітурника Луку Приходька.
Хлопчик ріс без належного нагляду, оскільки його [[вітчим]], зайнятий у своїй майстерні, з'являвся вдома тільки на [[субота|суботу]] та [[неділя|неділю]]. Фактично вихованням керувала бездітна і відносно заможна (володіла коробковою майстернею) [[тітка]], Наталія Ющинська. Вона ж оплачувала його навчання: у 8 років хлопчика віддали в «притулок», або «дитячий садок», при церкві святого Феодора в передмісті [[Лук'янівка (Київ)|Лук'янівки]]; на наступний рік у вчительську семінарію. Сам Андрій був до тітки дуже прив'язаний і на питання приятеля, чи любить він матір і вітчима, відповідав, що найбільше любить тітку. Хлопчик висловлював бажання стати [[священик]]ом («форма подобалася, положення подобалося» — пояснював його [[репетитор]] Мочуговський), і близько дев'яти місяців з ним займався псаломщик церкви Феодора [[диякон]] Дмитро Мочуговський, після чого в [[1910]] році він вступив до [[Києво-Софійське духовне училище|Києво-Софійського духовного училища]] при [[Софійський собор (Київ)|Софійському соборі]].▼
 
▲Хлопчик ріс без належного нагляду, оскільки його [[вітчим]], зайнятий у своїй майстерні, з'являвся вдома тільки на [[субота|суботу]] та [[неділя|неділю]]. ФактичноНайбільше вихованням керувалазаймалася бездітна і відносно заможна (володіла коробковою майстернею) [[тітка]], Наталія Ющинська. Вона ж оплачувала його навчання: у 8 років хлопчика віддали в «притулок», або «дитячий садок», при церкві святого Феодора в передмісті [[Лук'янівка (Київ)|Лук'янівки]]; на наступний рік у вчительську семінарію. Сам Андрій був до тітки дуже прив'язаний і на питання приятеля, чи любить він матір і вітчима, відповідав, що найбільше любить тітку. Хлопчик висловлював бажання стати [[священик]]ом («форма подобалася, положення подобалося» — пояснював його [[репетитор]] Мочуговський), і близько дев'яти місяців з ним займався псаломщик церкви Феодора [[диякон]] Дмитро Мочуговський, після чого в [[1910]] році він вступив до [[Києво-Софійське духовне училище|Києво-Софійського духовного училища]] при [[Софійський собор (Київ)|Софійському соборі]].
 
Хлопчика характеризували як здібного, допитливого і сміливого (за те, що постійно ходив ночами і не боявся темряви, він отримав прізвисько «домовий»); при тому «був потайливий, ні з ким не сходився, тримався одноосібно».
== Практика іудаїзму відносно крові і жертвопринесень ==▼
 
Описи тортур і людських жертвопринесень в передбачуваних ритуальних вбивствах суперечать багатьом фактичним положенням іудаїзму. Насамперед , заборона на вбивство міститься в десяти заповідях Тори. Крім того, використання крові (людської чи будь-який інший) в приготуванні їжі суворо заборонено кашрутом. Кров і будь-які інші виділення людського організму є ритуально нечистими (Лев.15). Кров убитих тварин не може вживатися в їжу , вона повинна бути виведена з тіла тварини і похована (Лев.17 :12 -13) . Згідно Книзі Левіт, кров жертовної тварини (але не людину) може бути використана лише на жертовнику Єрусалимського храму (який до часу приписуваних подій вже не існував сотні років).▼
 
У той час як жертвопринесення тварин дійсно практикувалися в стародавньому іудаїзмі, Танах (Старий Завіт) і Галаха зображують людські жертвоприношення як одне з зол , що відокремлюють язичників Ханаана від євреїв (Втор.12:31 , 2Цар.16:3) . Євреям заборонялося брати участь у цих ритуалах (Ісх.34:15, Лев.20:2 , Втор.18:12 , Іер.7:31) . Фактично, вимога ритуальної чистоти забороняло навіть знаходження священиків (Коенів) в одній кімнаті з людським трупом (Лев.21:11) . Нащадкам Коенів, згідно з релігійними канонами, Галаха забороняє навіть заходити на цвинтар.▼
 
== Вбивство ==
[[Файл:Andrey Iucshonsky.jpg|міні|200пкс|труп Андрія Ющинського]]
О 6 годині ранку 12 ([[25 березня]]) [[1911]] року Андрій, поснідавши, як завжди пішов до Києва з Слобідки (передмістя на іншому березі [[Дніпро|Дніпра]]). Однак, якДодому з'ясувалосяАндрій згодомне повернувся, замістьмати училищаі вітчим спочатку вирішили, що він попрямувавзалишився ночувати у передмістя Лук'янівкитітки, доале свогонаступного другаранку Женізабили Чеберяка,на усполох, якогоповідомили сподівавсяв роздобутиполіцію порохі длядали виготовленогооголошення нимв саморобноїгазеті іграшкового«Київська рушницідумка».
 
[[20 березня]] гімназистом Єланським, що грав зі своїми товаришами в садибі Бернера в неглибокій печері був знайдений труп Андрійка. Хлопчик був роздягнений до [[білизна|білизни]] і повзв'язаний (як показала згодом [[експертиза]], посмертно); на тілі було 47 колотих ран, нанесених великим шилом («швайкою»).▼
Близько 9 години ранку ліхтарник Казимир Шаховський бачив Андрія, що стояв разом з Женею біля будинку Чеберяка з баночкою [[порох]]у в руці. Як розповідав Шаховський, Андрій вдарив його ззаду і намагався вискочити йому на спину, за що Шаховський обізвав його «байстрюком»; дізнавшись ж, що Шаховський йде перевіряти сильця на птахів, довго прохав узяти його з собою. Це останнє свідоцтво про Андрія; зі слів самого Жені (від якого він згодом відпирався) можна також зрозуміти, що діти пішли грати на пустирі садиби Бернера, що розташовувалася на березі Дніпра за будинком Чеберяків. Додому Андрій не повернувся, мати і вітчим спочатку вирішили, що він залишився ночувати у тітки, але наступного ранку забили на сполох, повідомили в поліцію і дали оголошення в газеті «Київська думка».
 
▲[[20 березня]] гімназистом Єланським, що грав зі своїми товаришами в садибі Бернера в неглибокій печері був знайдений труп Андрійка. Хлопчик був роздягнений до [[білизна|білизни]] і пов'язаний (як показала згодом [[експертиза]], посмертно); на тілі було 47 колотих ран, нанесених великим шилом («швайкою»).
 
== Розслідування ==
{{main|Справа Бейліса}}
[[Файл:Vera Cheberyak2.jpg|міні|200пкс|Віра Чеберяк]]
У вбивстві Андрія Ющинського був звинувачений прикажчик цегельного заводу, розташованого недалеко від місця виявлення трупа, Мендель Бейліс. Проте дані, зібрані з одного боку слідством, з іншого боку громадським комітетом на захист Бейліса, вказували, як на можливих вбивць, на наступних осіб: матір Жені Чеберяка, власницю притону і скупницю краденого Віру Чеберяк (вбиту в київському ЧК у [[1919]] році), а також злодіїв з її кубла: її зведеного [[брат]]а Петра Сингаївського, Івана Латишева і Бориса Рудзинського.
 
Розслідування тривало біля двох років, розглянувши різні версії вбивства і вкінці у вбивстві Андрія Ющинського був звинувачений прикажчик цегельного заводу, розташованого поряд біля місця виявлення трупа, Мендель Бейліс. Котрий і постав перед судом. Присяжні на тому суді ствердно відповіли на запитання суду чи це вбивство є ритуальним, а на запитання про винність Бейліса їх голоси розділилися порівно, 6 за і 6 проти. тому Бейліс був звілненим і відразу емігрував у США.
Убивству передував ряд провалів зграї Чеберяків, які випадково збігалися, але створювали враження чиєїсь зради. [[8 березня]] в [[ломбард]]і була арештована пані Чеберяк, що стала продавати крадене (Чеберяк, раніше здала в той же ломбард видобуток від іншої крадіжки, не знала, що здані нею речі були упізнані сином їх власника). Чеберяк назвалася чужим іменем і потім зуміла втекти з ділянки. На наступний день, [[9 березня]], в [[лазня|лазні]] було арештовано чотирьох відвідувача її кубла: Лісуна, Модзелевського, Михалкевича і Мосяка. Причиною було те, що Лісун був пізнаний городовим як відомий [[рецидивіст]], позбавлений права проживання в Києві. А оскільки, будучи доставлені в дільницю, вони були упізнані городовим Лук'янівської ділянки як постійні відвідувачі квартири Чеберяк — на наступний день, тобто [[10 березня]], у Чеберяк був проведений обшук, і таким чином, по злодійському жаргону, «малина була провалена». Злодії не могли не шукати винуватця цієї серії провалів. Між тим, згідно з чутками, що ходили на Лук'янівці, в день вбивства Андрій посварився під час гри з Женею, причому Женя пригрозив сказати його матері, що він прогуляв заняття, а Андрій у відповідь — донести в поліцію, що Віра Чеберяк приймає крадене. Женя негайно повідомив про цю погрозу матері, що, мабуть, остаточно переконало злодіїв, що «домовий» пов'язаний з поліцією і є винуватцем провалів. Незабаром після цього Андрій повернувся до Чеберяк, у яких залишалися його речі (Шаховський відзначав, що бачив Андрійка без пальто і книг, які могли залишитися тільки у Чеберяк).
[[Файл:Могила Андрія Ющинського.JPG|міні|ліворуч|160пкс250пкс|Могила Андрія Ющинського]]▼
 
==Інше==▼
Зінаїда Малицька, яка проживала під квартирою Чеберяк, згодом показувала, що [[12 березня]] вона почула з квартири Чеберяк незвичайний шум, що змусив її насторожитися. Двері в квартиру Віри Чеберяк грюкнули, і біля дверей зупинилися якісь люди. Як тільки двері зачинилися, Малицька почула легкі дитячі та швидкі кроки від вхідних дверей у напрямку до сусідньої кімнати: мабуть, туди втікала дитина. Потім пролунали швидкі кроки дорослих людей в тому ж напрямку, потім долетів дитячий плач, потім писк, і, нарешті, почалася якась метушня. «Я і тоді подумала, що в квартирі Чеберяк відбувається щось незвичайне і щось дуже дивне … Чуючи того ранку в квартирі Чеберяк дитячий плач, мені ясно було, що дитину схопили і щось з нею зробили» — говорила Малицька. Як показала експертиза, Андію заткнули рот шматком наволочки (знайденим згодом разом з тілом) і завдали кілька ударів швайкою (великим шилом) в голову, причому перші два були нанесені через [[кашкет]], потім кашкет злетів. Від цих ударів він мабуть одразу втратив свідомість. Потім тією ж швайкою завдали ударів у шию та серію ударів в тіло. Останній був нанесений прямо в [[серце]], причому з такою силою, що на тілі залишився відбиток обідка швайки.
Андрій Ющинський похований на [[Лук'янівський цвинтар|Лук'янівському цвинтарі]] (ділянка №34, ряд 11, місце 41). До [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневого перевороту]] був намір збудувати йому [[мавзолей]]<ref>[[Проценко Людмила Андріївна|Л. Проценко]], Ю. Костенко. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник.&nbsp;— «Інтерграфік».&nbsp;— С. 192. ISBN 966-532-012-2</ref>.▼
За твердженнями Солженіцина у [[1918]]—[[1919]] роках [[Петроград]]ське, [[Київ]]ське та [[москва|Московське]] [[ЧК]] винищило практично всіх учасників процесу над Бейлісом з боку обвинувачення, а також членів суду і присяжних, у тому числі і І. Щегловітова. <ref>Солженіцин 200 лет вместе, гл.10, Е.Ходос «Выбор&nbsp;— 2006»</ref>
 
▲== Практика іудаїзму відносно крові і жертвопринесень ==
Судячи з розповіді Сингаївського агентам громадського комітету Караєва і Махалина, ідея організації вбивства належала Рудзинському; мабуть, у нього ж спочатку виникла думка вбити «під жидів» (тобто так, щоб вбивство можна було пояснити «єврейським ритуалом»). Латишев, звичайно був «мозковим центром» зграї, опинився «в мокрій справі слабкий», і його роль у вбивстві полягала в тому, що він тримав жертву; під час вбивства його навіть вирвало; після цього він, вилаявши товаришів, вихопив у них швайку і завдав завершального удару в серце.
▲Описи тортур і людських жертвопринесень в передбачуваних ритуальних вбивствах суперечать багатьом фактичним положенням іудаїзму. Насамперед , заборона на вбивство міститься в десяти заповідях Тори. Крім того, використання крові ( людської чи будь-який інший ) в приготуванні їжі суворо заборонено кашрутом . Кров і будь-які інші виділення людського організму є ритуально нечистими ( Лев.15 ) . Кров убитих тварин не може вживатися в їжу , вона повинна бути виведена з тіла тварини і похована ( Лев.17 :12 -13) . Згідно Книзі Левіт , кров жертовної тварини (але не людину ) може бути використана лише на жертовнику Єрусалимського храму ( який до часу приписуваних подій вже не існував сотні років).
▲[[Файл:Могила Андрія Ющинського.JPG|міні|ліворуч|160пкс|Могила Андрія Ющинського]]
 
▲У той час як жертвопринесення тварин дійсно практикувалися в стародавньому іудаїзмі , Танах ( Старий Завіт ) і Галаха зображують людські жертвоприношення як одне з зол , що відокремлюють язичників Ханаана від євреїв ( Втор.12 : 31 , 2Цар.16 : 3 ) . ЄвреямЄвреїв заборонялося брати участь у цих ритуалах ( Ісх.34 : 15 , Лев.20 : 2 , Втор.18 : 12 , Іер.7 : 31 ) . Фактично, вимога ритуальної чистоти забороняло навіть знаходження священиків ( Коенів ) в одній кімнаті з людським трупом ( Лев.21 : 11 ) . Нащадкам Коенів, згідно з релігійними канонами, Галаха забороняє навіть заходити на цвинтар.
▲==Інше==
 
▲Андрій Ющинський похований на [[Лук'янівський цвинтар|Лук'янівському цвинтарі]] (ділянка №34, ряд 11, місце 41). До [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневого перевороту]] був намір збудувати йому [[мавзолей]]<ref>[[Проценко Людмила Андріївна|Л. Проценко]], Ю. Костенко. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник.&nbsp;— «Інтерграфік».&nbsp;— С. 192. ISBN 966-532-012-2</ref>.
== Див. також ==
*[[Феодор-варяг і син його Іван]]
*[[Євстратій Постник]]
*[[Гавриїл з Білостоку]]
*[[Симон з Трієнту]]
*[[Х'ю з Лінкольна]]
*[[Calangiano Tommaso]]
*[[Вбивство хлопчика 1840 на Родосі]]
*[[Solymosi Eszter]]
*[[Вільям з Норвіча]]
*[[Андреас Охнер]]
*[[Ігнатій з Ла Гардії]]
*[[Anežka Hrůzová|Анежка Грузова]]
*[[Вбивство дівчинки 1910 в Ширазі]]
*[[Ритуальне вбивство]]
 
== Примітки ==
Рядок 64 ⟶ 75:
Використано матеріали [[російська вікіпедія|російської вікіпедії]].
 
[[Категорія:Народились 1898
[[Категорія:Померли 25 березня
[[Категорія:Померли 1911
[[Категорія:Уродженці Києва]]
[[Категорія:Справа Бейліса]]
Рядок 69 ⟶ 83:
[[Категорія:Вбиті діти]]
[[Категорія:Поховані на Лук'янівському цвинтарі]]
[[Категорія:Мученики]]
[[Категорія:Україна]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ющинський_Андрій