Евальд фон Кляйст: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 228:
Разом з тим Клейст ніколи не йшов на компроміс з нацистами або з кимось ще в принципових для нього питаннях, не відрізнявся, як багато хто з його колег, сліпим послуханням Гітлерові, вмів проявити характер і відстоювати свою точку зору, незважаючи ні на що. Його військові здібності і високий [[професіоналізм]] ніколи не оскаржувалися навіть Гітлером, хоча той і мав до Клейста ретельно приховану неприязнь. До певного моменту Клейст був йому потрібен.
 
Розлучився з ним фюрер лише тоді, коли в силу обставин, що склалися, воєначальники типу Клейста, що мали власний погляд на характер [[військові дії|військових дій]] й способи їх ведення, а також схильні до прояву [[ініціативаІніціатива (військова справа)|ініціативи]], стали йому більш не потрібні. Їх замінили слухняні виконавці його волі, весь військовий [[талант]] яких зводився тільки до одного — стояти, у що б то не стало, утримувати зайняті позиції до останньої можливості.
 
Будучи людиною твердих принципів, Клейст не приєднався до антигітлерівської змови, тому що, по-перше, [[Гітлер]] був для нього законно обраною головою держави, і Клейст визнавав цей факт, по-друге, для вихідців з прусського офіцерського корпусу [[військова присяга]] була святинею, а Клейст у [[1934]] році разом зі всією армією присягнув на вірність Адольфу Гітлеру, по-третє, Клейст до мозку кісток був прусським солдатом, й тому ні за яких обставин не міг піти на порушення присяги, що в його розумінні уособлювався зі [[Державна зрада|зрадою батьківщині]].