П'єтро Паоло Верджеріо: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''П'єтроє́тро ПаолоПа́оло ВерджеріоВердже́ріо''' ([[23 липня]] [[1370]], [[Копер (Словенія)|Копер]] — [[8 липня]] [[1444]], [[Будапешт]]) — [[Італія|італійський]] [[Ренесансний гуманізм|гуманіст]], медик, правник, державний діяч, учень [[Колуччо Салютаті]], автор однієї з перших ґрунтовних праць з питань виховання та освіти — «Про шляхетні вдачі та вільні науки» ([[1402]]).
{{в роботі}}
'''П'єтро Паоло Верджеріо''' ([[23 липня]] [[1370]], [[Копер (Словенія)|Копер]] – [[8 липня]] [[1444]], [[Будапешт]]) — [[Італія|італійський]] [[Ренесансний гуманізм|гуманіст]], медик, правник, державний діяч, учень [[Колуччо Салютаті]], автор однієї з перших ґрунтовних праць з питань виховання та освіти — «Про шляхетні вдачі та вільні науки» ([[1402]]).
 
== Біографія ==
Трактат неодноразово перевидавався і набув популярності в міському середовищі, зокрема у [[Флоренція|Флоренції]]. Верджеріо відстоював морально-соціальні завдання освіти: «Жодних гарантованіших багатств або надійнмшого захисту в житті не зможуть батьки підготувала дітям, ніж навчити їх шляхетним мистецтвам та вільним наук». До останніх він зараховував не лише традиційні ''artes liberales'', [[сім вільних мистецтв]], особливо вирізняючи роль [[риторика|риторики]], але й так звані «цивільні науки» — [[історія|історію]] та моральну [[філософія|філософію]].
Верджеріо студіював граматику в [[Падуанський університет|Падуанському університеті]] (1385). Через рік переїхав до Флоренції, де продовжив навчання та познайомився з [[Колуччо Салютаті]]. У 1388–1390 роки Верджеріо викладав у [[Болонський університет|Болонському університеті]]. 1398 року він знову вирушив до Флоренції, де хотів оволодіти грецькою мовою в [[Мануїл Хризолор|Мануїла Хризолора]]. У березні 1405 року, коли Верджеріо було запрошено до [[курія|курії]], він мав звання доктора медицини, а також цивільного й церковного права. 1406 року Верджеріо переїхав до Риму, де став папським секретарем та послом на [[Констанцький собор|Констанцькому соборі]].
 
== Погляди ==
Трактат «Про шляхетні вдачі та вільні науки» неодноразово перевидавався і набув популярності в міському середовищі, зокрема у [[Флоренція|Флоренції]]. Верджеріо відстоював морально-соціальні завдання освіти: «Жодних гарантованіших багатств або надійнмшого захисту в житті не зможуть батьки підготувала дітям, ніж навчити їх шляхетним мистецтвам та вільним наук». До останніх він зараховував не лише традиційні ''artes liberales'', [[сім вільних мистецтв]], особливо вирізняючи роль [[риторика|риторики]], але й так звані «цивільні науки» — [[історія|історію]] та моральну [[філософія|філософію]].
 
Мету освіти П'єтро Паоло Верджеріо вбачав у набутті різнобічних знань, що формують вільний розум та високу моральність, допомагають в життєвих справах. Його [[ідеал]] — гармонійно розвинена людина, що поєднує багатство знань, чесноти та фізичну міцність. У методах виховання, за Верджеріо, важливі авторитет батьків та вчителя, інтерес самого учня до занять, а не примус чи покарання.
 
Верджеріо вважається засновником сучасної педагогіки.
 
== Твори ==
Рядок 17 ⟶ 22:
В рукописах залишаються такі твори: латинський переклад [[Арріан]]ової «Gesta Alexandri Magni», «Життя Сенеки», [[панегірик]] на [[Ієронім Стридонський|Святого Ієроніма]], комедії, сатири, інші поетичні твори.
 
== Література ==
 
* Ansgar Frenken: Vergerio, Pier/Pietro Paolo (der Ältere). In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 14, Bautz, Herzberg 1998, ISBN 3-88309-073-5, Sp. 1572–1576.
* Bergin, Thomas G. and Wilson, Alice S., ''Petrarch's ''Africa'' English translation.'' New Haven. Yale University Press 1977. ISBN 0-300-02062-7
* Bischoff, Studien zu P. P. Vergerio dem Aeltern (Berlin, 1909)
* Buschbell, Reformation und Inquisition in Italien und die Mite des 16. Jahrhunderts (Падерборн, 1910), 103-54.
* Everson, Jane E., ''The Italian romance epic in the age of humanism: the matter of Italy and the world of Rome'', Oxford University Press, 2001, ISBN 0-19-816015-1
* Kopp, Pietro Paolo Vergerio der erste humanistische Padagog (Люцерн, 1894)
* Baduber, P. P. Vergerio il seniore (Capodistria, 1866)
* Woodward, ''Vittorino da Feltre and other Humanist Educators'' (Cambridge, 1897)
* Jachino, Del pedagogista Pier Paolo Vergerio (Флоренція, 1894)
 
== Посилання ==
Рядок 34 ⟶ 39:
{{DEFAULTSORT:Верджеріо}}
[[Категорія:Італійські гуманісти]]
[[Категорія:Італійські правники]]
[[Категорія:Італійські педагоги]]
[[Категорія:Італійські медики]]
[[Категорія:Італійські письменники]]
[[Категорія:Письменники епохи Відродження]]