Судова практика: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shelya (обговорення | внесок)
Shelya (обговорення | внесок)
→‎Прояви судової практики в України: додано внутрішні посилання
Рядок 52:
== Прояви судової практики в України ==
 
# Згідно з ч. 2 ст. 150 [[Конституція України|Конституції України]], [[Конституційний Суд України]] має виключне право на надання офіційного тлумачення Конституції та законів України. Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення мають обов'язковий характер для всіх фізичних та юридичних осіб, а також для державної влади та місцевого самоврядування на території України. Окрім резолютивної частини такого рішення, прецедент тлумачення можна знайти у мотивувальній частині як цього рішення, так і рішення про відповідність Конституції України законів та інших визначених законом правових актів.
# Згідно зі ст. 111-23 [[Господарський процесуальний кодекс України|Господарського Процесуальногопроцесуального Кодексукодексу]], ст. 458 Кримінально[[Кримінальний Процесуальногопроцесуальний Кодексукодекс України|Кримінального процесуального кодексу]], ст. 360-7 Цивільно[[Цивільний Процесуальногопроцесуальний Кодексукодекс України|Цивільного процесуального кодексу України]], рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм [[Матеріальне право|матеріального права]] у подібних [[Правовідносини|правовідносинах]], є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.'''Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.'''
# У чинному [[Законодавство України|законодавстві України]] відсутня норма, яка б надавала право Пленуму Верховного Суду України давати рекомендаційні роз'яснення судам загальної юриздикції з питань застосування законодавства, проте деякі роз'яснення Пленуму використовуються судами й на сьогоднішній день. Наприклад, Постанова Пленуму № 6 від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи».
# Окрім того, у системі судів загальної юрисдикції, судова практика вищих судових інстанцій виступає орієнтиром як для нижчих судів, так і для інших правозастосовних органів. Згідно з ч.1 п.2 ст. 38 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» [[Верховний Суд України]] переглядає справи з питань неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.
# Згідно з ст. 32 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований Суд України дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції, на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, а Пленум вищого спеціалізованого Суду України дає рекомендаційні роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, у разі необхідності визнає нечинними відповідні роз'яснення вищих спеціалізованих судів.
# Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України забов'язані застосовувати [[Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод|Конвенцію]] та практику [[Європейський суд з прав людини|Суду]] як джерело права. З моменту набуття чинності рішення Суду стають джерелом судової практики Європейського Суду з прав людини. Ця судова практика визнається джерелом загальноєвропейських стандартів прав людини і повинна враховуватися органами всіх держав — учасниць конвенції.
 
== Див. також ==