Судова практика: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shelya (обговорення | внесок) →Роль судової практики у формуванні права України: додано внутрішні посилання |
Shelya (обговорення | внесок) →Прояви судової практики в України: додано внутрішні посилання |
||
Рядок 52:
== Прояви судової практики в України ==
# Згідно з ч. 2 ст. 150 [[Конституція України|Конституції України]], [[Конституційний Суд України]] має виключне право на надання офіційного тлумачення Конституції та законів України. Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення мають обов'язковий характер для всіх фізичних та юридичних осіб, а також для державної влади та місцевого самоврядування на території України. Окрім резолютивної частини такого рішення, прецедент тлумачення можна знайти у мотивувальній частині як цього рішення, так і рішення про відповідність Конституції України законів та інших визначених законом правових актів.
# Згідно зі ст. 111-23 [[Господарський процесуальний кодекс України|Господарського
# У чинному [[Законодавство України|законодавстві України]] відсутня норма, яка б надавала право Пленуму Верховного Суду України давати рекомендаційні роз'яснення судам загальної юриздикції з питань застосування законодавства, проте деякі роз'яснення Пленуму використовуються судами й на сьогоднішній день. Наприклад, Постанова Пленуму № 6 від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи».
# Окрім того, у системі судів загальної юрисдикції
# Згідно з ст. 32 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований Суд України дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції, на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, а Пленум вищого спеціалізованого Суду України дає рекомендаційні роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, у разі необхідності визнає нечинними відповідні роз'яснення вищих спеціалізованих судів.
# Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України забов'язані застосовувати [[Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод|Конвенцію]] та практику [[Європейський суд з прав людини|Суду]] як джерело права. З моменту набуття чинності рішення Суду стають джерелом судової практики Європейського Суду з прав людини. Ця судова практика визнається джерелом загальноєвропейських стандартів прав людини і повинна враховуватися органами всіх держав — учасниць конвенції.
== Див. також ==
|