Соціальна стратифікація: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Albedo (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
DixonDBot (обговорення | внесок)
м Додавання/виправлення дати для: Шаблон:Вікіфікувати; косметичні зміни
Рядок 1:
{{Інші значення|Стратифікація}}
{{Вікіфікувати|дата=грудень 2013}}
{{Wikify}}
'''Соціа́льна стратифіка́ція''' — диференціація [[суспільство|суспільства]] на [[Класи (соціологія)|соціальні класи]] та верстви населення. Стратифікація — це розташування [[індивід]]ів і [[соціальна група|груп]] згори вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в доходах, власності, рівні [[освіта|освіти]], обсягу влади, професійному престижі, стилі життя.
 
Рядок 12:
Нестратифікованих суспільств не існувало і не існує, але нерівність може зменшуватися або збільшуватися. Так, суспільства у яких дуже багато бідних та мало багатих можна розглядати як «піраміду», за умови переважання середнього класу і відносно невеликих груп дуже бідних та дуже багатих, тобто зменшення соціальної нерівності, соціальні шари утворюють «ромб».
 
Класиком теорії соціальної стратифікації та пов'язаної з нею [[соціальна мобільність|соціальної мобільності]] вважається россійсько-американський соціолог [[Питирим Олександрович Сорокін|Питирим Олександрович Сорокін]]. Проблему соціальної нерівності, особливо проблему класів, розглядали такі класики як М. Вебер, К. Маркс. Певні положення були розвинуті американськими соціологами [[Толкотт Парсонс|Толкоттом Парсонсом]] (1902—1979), [[Роберт Мертон|Робертом Кінгом Мертоном]] (нар. у 1910 p.), [[Крістін Девіс|Крістіном Девісом]] та іншими вченими, які вважали, що вертикальна класифікація людей та їх груп спричинена розподілом функцій у суспільстві.
 
На їх думку, соціальна стратифікація забезпечує виокремлення соціальних верств за певними важливими для конкретного суспільства ознаками (критеріями): характером власності, розміром доходів, обсягом влади, освітою, престижем, національними та іншими рисами. Соціально стратифікаційний підхід є одночасно [[методологія|методологією]] та теорією розгляду соціальної структури суспільства. Він має такі основні принципи: