Знищення Запорозької Січі (1709): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Arlot (обговорення | внесок) перша версія |
Arlot (обговорення | внесок) доповнення |
||
Рядок 1:
[[Файл:Чортомлицька Січ.jpg|міні|праворуч|250пкс|Реконструкція Чортомлицької січі В. Ленченка.]]
'''Знищення Запорозької Січі́ 1709 ро́ку''' — насильницьке знищення московськими військами українського козацького утворення — [[Запорозька Січ|Запорізької Січі]]. Під час військової операції було зруйновано центр запорізького козацтва - [[Чортомлицька Січ|Чортомлицьку Січ]].
==Передумови==
В ході [[Велика Північна війна|війни між Росією і Швецією]] гетьман Мазепа вирішив скористатися у боротьбі з російською владою допомогою шведів.
Дізнавшись про перехід Мазепи, Петро І намагався утримати на своєму боці український народ й запорожців, але без успіху. Він послав на Запоріжжя послів, яких запорожці спочатку прийняли стримано, але коли ті почали наполягати, погрожували вбити послів і серед них архімандрита Жураховського.
Після невдалих переговорів Петро І наказав полковнику Яковлеву взяти Січ і знищити її.
==Руйнування==
За наказом царського уряду [[14 травня|14 (25) травня]] 1709 р. Запорозьку Січ було зруйновано військами під орудою полковника Яковлева.
Яковлєв, розоривши кілька запорозьких поселень по Дніпру, обложив [[Чортомлицька Січ|січову фортецю на Чортомлику]]. Оволодіти нею він зміг лише через зраду полковника [[Ґалаґан Гнат Іванович|Галагана]], який свого часу служив на Січі і знаючи всі тайні проходи зміг провести російські війська, а коли запорожці взялися за зброю переконував їх не проливати «братської» християнської крові. Запорожці повірили клятвеним обіцянкам і не стали битися. Зайнявши фортецю, Яковлев стратив багато старшин і впливових запорожців і знищив Січ.
Кошовий атаман Степаненко у листі гетьману Скоропадському писав:
{{text|Учинилось у насъ въ Сичѣ то, что по Галагановой и московской присягѣ, товариству нашему голову лупили, шею на плахахъ рубили, вѣшали и иныя тиранскія смерти задавали, и дѣлали то, чего и въ поганствѣ, за древнихъ мучителей не водилось: мертвыхъ изъ гробов многихъ не только изъ товариства, но и чернецовъ откапывали, головы имъ отсѣкали, шкуры лупили и вѣшали.<ref name=javor>Яворницкий Д. І. Исторія запорозьких козаків, у трьох томах. — К.: Наук. думка, 1991. — Т. 3.// Глава Пятнадцатая, стр. 328., з посиланням на архів МЗС, малоросійські справи, 1710 р. №3</ref>}}
==Подальші події==
Гордієнко з частиною запорожців разом з Мазепою втік на землі контрольовані Туреччиною, у [[Бендери]]. Інша частина запорожців разом з частиною шведської армії потрапила у російський полон, ці запорожці були страчені або заслані до [[Сибір]]у.
Після [[Полтавська битва|поразки шведської армії та українських козаків під командуванням гетьмана Мазепи під Полтавою]] деякі запорожці пішли на південь й в 1710 році заснували нову Січ, при впаданні в Дніпро ріки Каменки
==Наслідки==
| |||