Петро Суховій: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
м →‎Дитинство та освіта: replaced: більше 10 років → понад 10 років
м →‎Патріотичний універсал: стильові правлення за допомогою AWB
Рядок 15:
Відповіддю П.Дорошенка стала розсилка листів до всіх козацьких полковників з вимогою не піддаватися “без ради і волі Війська Запорозького учиненому гетьману Суховієнку”, а також чинити збройний опір татарським загонам, які останній привів до України . Більшість полковників підтримала П.Дорошенка. Вони навіть вимагали від нього негайно скликати “чорну” раду на якій вони б швидко “поламали своїми мушкетами стріли Суховієнка” . Виконуючи дорошенків наказ, у бою коло Прилук було знищено близько трьох тисяч татар. Крім того, брат П.Дорошенка Григорій відмовився від спільного походу з татарами і настійливо вимагав у кримського уряду видати йому Суховієнка.
==Патріотичний універсал==
7 жовтня 1668 р. гетьман П.Суховієнко видав універсал до всього українського народу, який став одним з найвизначніших документів, що переконливо свідчив про патріотичні наміри тогочасної козацької старшини втримати здобуту у ході визвольних змагань національну державність. Універсал засвідчував розуміння українською елітою проблеми міжнародного розділу своєї молодої країни між більш сильнішими сусідніми державами у результаті Андрусівського перемир’я 1667 р.: “… в спокоение бедные Украины, одна сторона Днепра от Москвы до царского величества, а другая от стороны Польской к его милости пределенного вовсе отдана, что ей теми мирами, сиречь разделение, по малу малу в крепкие той своей стороны взявши руки, а потом и всеми силами напустивши, тако ее уязвите… мечем или вечным в тяжкую, подобно египецкую, работу Московскую взятием снести и искоренить плетением вместе…” .
А тому, “видя таковы милой своей отчизны уготовленной и тако лютой нестерпимой внутрь болезни”, П.Суховієнко закликає як правобережних, так і лівобережних українців до єднання проти зовнішніх ворогів: “… и всему единоутробному братству моему посполитому Украинскому, по сем и том боку Днепра обретаему христианскому народу, объявляю и известую и остерегаю, чтоб вы в союзе и собою милой любви и милости братерской связанные крепко, твердо и неподвижно пребываючи” .
Далі молодий гетьман згадував історію українсько-російських політичних стосунків, коли московський уряд нехтував рівноправністю союзу двох держав: “И оттоль что на частокольных везде в войнах головами и перстями вашими себе защищающе, когда к договорам придет вас к ним не токмо не припущают, но и жадные не объявляют речи, для того, что ни о чем ином с ляхами, только вас всегда как бы в руки взявши, вольности поломити, и ни во что обернути, торговались и торгуют; якоже и сие теперешнее мирное постановление (Андрусівське перемир’я – Т.Ч.) на всю Украйну пагубу приносит и перед небощиком Брюховецким, хотя боярин был утаено было. Также и Хмельницкого, которого только словами да подаркамии обещаниями, по своей обыклой Московской хитрости, манили… потаение с Ляхами, о изводе войска Запорожского и пагубе всей Украины договариваючи, бывало … снести бедную Украину постановили…” .