Архітектура Великого князівства Литовського: відмінності між версіями

Крім міст і сіл, у Великому князівстві Литовському склалися такі види поселень як [[містечко]] (поєднувало риси міста і села), [[фільварок]] (панський двір з пашнею, комплексом господарських споруд і будівель для прислуги), застінок (відособлені ділянки землі, на яких селилася малоземельна шляхта), висілки (декілька подвір'їв, що виселилися з села), околиця (невелике поселення шляхти, що не мало кріпаків).

[[Файл:Wallach reform.jpg|thumb|230px|Схема земельного володіння у Великому князівстві Литовському. Жирним штрихом показані межі волок («стіни»), менш жирним — поділ волоки на три частини, будинок позначає селянський двір («дим»), декілька будінків — село, пунктиром показана межа володіння, штрихуванням — «застінок».]]

 

На вуличне планування здійснила вплив земельна реформа 1557 року — [[Устава на волоки|«волочна поміра»]], яка змінила форму замелекористування і землеволодіння. Замість сіл скупченого типу створювались нові, обов'язково з вуличним плануванням відповідно до розробленого і затвердженого плану — «Устави на волоки». Урядовим комісарам і комірникам належало підшукувати місця для сіл поблизу річок і озер, знаходити оптимальні умови для управління ними. Села влаштовувались так, що б жителів семи [[Волока (міра)|волок]] могли обробляти одну панську волоку. Волока ділилася на три поля, вулиця проводилася по всій ширині третього поля, вздовж неї нарізалися ділянки по 3 [[Морг (одиниця виміру)|морги]] під двори. Нові села були здебільшого невеликими, по 10-20 подвір'їв. За наділ городники працювали у великокнязівських чи панських маєтках один день на тиждень без коня, а їх дружини — 6 днів за літо.