Франко-індіанська війна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
м →‎Північна Америка у 1750-х: replaced: більше 75 тис → понад 75 тис
Рядок 54:
[[Північна Америка]] на схід від [[Міссісіпі]] постійно проголошувалася володіннями як Британії, так і Франції.
 
Французьке населення налічувало більшепонад 75 тис. осіб і значною мірою зосереджувалося вздовж [[Річка Святого Лаврентія|річки Святого Лаврентія]] та частково в [[Акаді]] (сучасний [[Нью-Брансвік]]), Іль Роялі (сучасний [[Кейп-Бретон (острів)|Кейп-Бретон]]) та [[Новий Орлеан|Новому Орлеані]]. Франція претендувала на басейн річки Міссісіпі, але майже не доклала зусиль до спорудження поселень. Зате там діяли сотні торгівців хутром, що вели співпрацю з місцевими племенами та часто одружувалися з індіанськими жінками.<ref>John Powell, ''Encyclopedia of North American immigration'' (2005) p. 204</ref>
 
Британські колонії населяло півтора мільйона чоловік, поселення простягалися вздовж східного узбережжя континенту від провінції Джорджія на сході до [[Нова Шотландія|Нової Шотландії]] та колонії Ньюфаундленд на півночі.<ref>Francis D. Cogliano, ''Revolutionary America, 1763-1815: A Political History'' (2008) p 32</ref> Багато старих колоній мали територіальні претензії на території, що вільно простягалися далеко на захід, адже на момент надання їм провінційних статутів межа протяжності конитетну не була відома. Так як основні колонії розміщувалися вздовж узбережжя, їх населення стрімко зростало. Нова Шотландія, відібрана у Франції 1713 року до сих пір має значну частку франкомовного населення. Крім того, Британія претендувала на [[Земля Руперта|Землю Руперта]], де підрозділи [[Компанія Гудзонової затоки|Компанії Гудзонової затоки]] скуповували хутро в місцевого населення.