Гомерівські гімни: відмінності між версіями

Але Деметра сумувала й надалі, не повертаючись на Олімп. Коли на землі починається посуха, Зевс наказує Аїдові тримати в себе Персефону лише третину року, решту часу вона має проводити з матір’ю. Щаслива богиня з дочкою піднімається на Олімп і щедрою рукою розсипає на землю свої дари.

 

Гімн «До [[Аполлон|Аполлона]] Делоського» (178 рядків) розповідав, як богиня Лето після довгих блукань нарешті обирає острів Делос, та, зі згоди бога, народжує на ньому сина Аполлона.

 

 

«Гімн до [[Афродіта|Афродіти]]<nowiki/>» (293 рядки) розповідає лише про один епізод з життя цієї богині. Закохана в пастуха [[Анхіз|Анхіза]], Афродіта, набравши вигляду прекрасної діви, з’являється до нього, освідчується і поділяє з ним ложе. Від цього союзу закоханих має народитися родоначальник могутнього роду героїв [[Еней]]. Після пробудження від сну Анхіза Афродіта постає перед ним у всій своїй божественній величі. Богиня заспокоює наляканого Анхіза і скаржиться на свою долю — вона, яка раніше вселяла кохання в безсмертних богів і тому панувала над усіма ними, тепер сама потрапила у свою ж пастку. Вона пророчить щасливе дитинство Енея і наказує Анхізові ніколи не розголошувати нікому таємницю їхнього інтимного зв’язку:

 

Вірогідно, що гімни виконували роль своєрідних молитв-заспівів, звернення до даного бога під час покланяння його культу, після якого починали виконувати героїчну билину про нього. Про це може засвідчити останній незмінний рядок у багатьох гімнах — «Зараз, тебе пом’янувши, до іншої пісні беруся».