Алкман: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Розум (обговорення | внесок) стильові правлення, правопис, вікіфікація |
Немає опису редагування |
||
Рядок 7:
Найчастіше Алкман використовував гекзаметр та тетраметр; характерна для Алкмана дворядкова система із дактилічного гекзаметра і дактилічного тетраметра отримали назву Алкманової строфи.
[[Файл:Brockhaus and Efron Encyclopedic Dictionary b1 451-0.jpg|thumb|434x434px|Алкманова строфа.]]
== Біографія ==
Відомо, що Алкман жив і працював у Спарті в період після Другої Мессинської війни, де був керівником хорів, для яких складав мелодії, слова і розробляв танцювальні рухи під пісню.
Події на війні вплинули на зміну життєвих цінностей поета. На прикладі його віршів можна простежити ці зміни. Алкман відійшов від традиційного стилю написання, який можна розглянути на прикладі опису образу їжі. Якщо азійській стиль життя передбачав для уславленого поета пишну трапезу, то про свої нові вподобання він пише так: "Как-нибудь дам я треногий горшок тебе, - / В нем собирай ты различную пищу. / Нет еще жара под ним, но наполнится / Скоро он кашей, которую в стужу / Любит всеядный Алкман подогретую. / Он разносолов различных не терпит / Ищет он пищи попроще, которую /Ест и народ..."
Аристотель повідомляє, що помер Алкман від педикульозу (хоча міг сплутати Алкмана з філософом Алкмеоном Кротонськім). Павсаній повідомляє, що могила Алкмана перебувала в Спарті поруч з могилою Олени Троянської.▼
Алкман навіки уславив своє ім'я одним-єдиним рядком "Сплять усі верховини гірські й стрімчасті скелі..." І навіть якби він нічого, крім цього рядка, не написав, то все одно став би відомим ліриком.
Алкман зробив величезний внесок у розвиток лірики, а саме хорової, в чому став новатором. Після Алкмана хорова лірика не дала великих імен. Десь наприкінці VI ст. до н. е. вона стала складовою театрального мистецтва, де пісня хору спочатку межувала власне з текстами драми, монологами та діалогами акторів.
▲Аристотель повідомляє, що помер Алкман від педикульозу (хоча міг сплутати Алкмана з філософом Алкмеоном Кротонськім). В свою чергу Павсаній повідомляє, що могила Алкмана перебувала в Спарті поруч з могилою Олени Троянської.
== Творчість ==
Алкман відомий своїми парфеніями - піснями для жіночого хору, причому один такий парфеній у досить значних уривках (сім строф по 14 віршів) дійшов до нас. Проте у ньому не вистачає кілька строф.
Парфеній відрізнявся від гіпохерми відсутністю експресивної міміки і швидкого танцю і був ближчим до урочисто-процесуального просодію. Дівочі хори були широко поширені в Спарті, де особливо шанувалися Аполлон і Артеміда. Від просодію парфеній відрізнявся набагато більшою граціозністю.
У парфенії Алкмана, що до нас дійшов, спочатку оспівуються Діоскури, потім – сини Гіпокоонта, убиті Гераклом, і прославляються самі учасниці хору. Прославляння простих людей у гімні є досить важливим нововведенням, що свідчить про величезний прогрес світської поезії, що виникла з надр релігійних піснеспівів.
Алкман писав також гімни Зевсу Піфійському, Касторові і Полідевку, Гері, Аполлону, Артеміді, Афродіті, а також любовні вірші; судити про останній важко по незначності фрагментів, що дійшли.
Теми лірики Алкмана різноманітні. Він звертається до Муз із проханням "зачати чарівну пісню" і "запалити підкорюючою пристрастю" гімн, указуючи, що свою мелодію і слова він запозичив "у куріпок": "Знаю всі наспіви я пташині..." Він перестерігає своє серце берегтися Ерота, що "скажений дуріє, як хлопчик", і "милістю Кіприди сходить знову, зігріваючи серце". Йому належить перша у своєму роді картина тиші вечора, оспівана потім Ґете і Лермонтовим.
Алкман один з перших почав поєднувати міфологічні мотиви з елементами реального життя. Йому також належав ряд еротичних віршів, у яких, зокрема, оспівується жіноча врода. Загалом поет полюбляв усе красиве, тому надзвичайно глибоко відчував мальовничість природи.
Він створював прекрасні сміливі метафори, називаючи, наприклад, морську піну “квіткою хвилі”, а гори, що поросли лісом, — “грудьми темної ночі”. Надзвичайно відомий фрагмент, у наш час названий “ноктюрном”, який у влучних і в той же час чарівних віршах описує глибокий спокій природи, коли на світ опустилася ніч. Завдяки багатству метрики, Алкман став зразком для пізніших поетів, що писали хорову лірику.
У Спарті, де протягом декількох століть він був глибоко шанованим, йому поставили пам'ятник. Його читали олександрійські вчені і поети, відвівши йому почесне місце серед 9 канонічних ліриків. У новий час широко відомий був тільки “ноктюрн” Алкмана, що серед інших переклав Ґете.
Алкман писав переважно
Рядок 78 ⟶ 97:
* [http://slovari.yandex.ru/dict/lubker/article/1/lub-0277.htm?text=%D0%90%D0%BB%D0%BA%D0%BC%D0%B0%D0%BD&stpar3=1.4 Реальный словарь классических древностей]
* [http://www.academia.edu/3406589/_In_Russian_ Зайков А. В. Скифский конь в поэзии Алкмана. В журнале: Античная древность и средние века. 1998. Вып. 29.]
* Ю.І, Ковбасенко Антична література. Навчальний посібник. Київ-2012
* Античні письменники. Словник. СПб, "Лань", 1999)
{{greece-bio-stub}}
| |||