Менандр: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
KLBot2 (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 27:
=== Твори, що збереглися ===
"Третейський суд"
Від цієї комедії збереглося понад 670 рядків (значна їх частина перекладена І. Франком). Зміст її коротко такий. Під час дівочого свята юна Памфіла вночі була збезчещена сп'янілим юнаком Харісієм. Дівчина приховала те, що трапилось, а через кілька місяців батько Смікрін віддав її заміж за того ж Харісія, але молоді люди не пізнали один одного. Через деякий час він у справах виїхав в інше місто. За його відсутності Памфіла народила дитину і щоб, приховати свою ганьбу. наказала рабині однести дитину в корзині в ліс, залишивши в ній коштовності та перстень Харісія. Раб Онисим розповів про все молодому господарю. Харісій, уважаючи себе зрадженим, залишає дружину, переїздить до друга й наймає для розваг арфістку Габротонон, проте забути Памфілу не може. Смікрін, нічого не знаючи, обурений поведінкою Хпрісія. Він зустрічає рабів Дава й Сіріска, які просять його стати третейським суддею у суперечці щодо дитини, знайденої Давом. Раб віддав її Сіріску, а коштовності залишив собі, проте той почав вимагати й цінності, оскільки вони належали дитині, у майбутньому мати могла за цими прикметами знайти її. Саме тому Смікрін присуджує і речі Сіріскові, який став на захист дитини. Раб Онисим побачив у Сіріска перстень Харісія і відібрав його. З'являється Габротонон, обурена холодним ставлення Харісія. Впевнена, що Харісій — батько дитини, вона забирає каблучку в Онисима і видає себе за жертву насильства. Врешті таємниця розкривається, і п'єса закінчується щасливо.
Ця комедія має чітке гуманістичне спрямування. Шляхетна поведінка раба Сіріска, гетери Габротонон, страждаючої Памфіли й навіть Харісія, який, зрозумівши глибину свого злочину, перероджується, розкриває в цих персонажах глибоку людяність, найщиріше бажання допомогти іншому, а також критично оцінити власні дії, щоб потім спрямувати їх на добро. Показовою є сцена, що спочатку сприймається як суто комічна. Раб Онисим побачив, як Харісій підслуховує бесіду батька з Памфілою. Раб розцінює поведінку ХЇарісія як напад хвороби:
''Жовч чорна в ньому, мабуть зовсім розлилась,''
''Чи щось потрібне! З глузду з'їхав він...''
''Ач скрикнув!...Раптом тріснув кулаком себе''
''По голові, а через мить сказав щось знов...''
''Послухавши усе, він до кімнати втік,''
''І почалось рвання волосся, дикий плач,''
''Мов божевілля...''
''(Переклад Н. Пащенко.)''
Але після Онисима виступає з надзвичайно драматичним монологом Харісій. Уперше в античній драматургії з'являються такі філософські, проникливі за своєю глибиною роздуми головного героя, випереджаючи картання Гамлетом своєї пасивності. Тільки Харісій докоряє собі за свою пихатість, небажання зрозуміти моральну зверхність Памфіли над ним, простити її за вчинок, у якому вона була безневинна.
* [[Відлюдник (комедія)|«Відлюдник»]], або «Мізантроп» (''Dyskolos e Misanthropos''), [[316 до н. е.]], комедія характерів, що малює образ недовірливого і жовчного старого аттичного селянина Кнемона, через раптові повороти долі змушеного змінити своє неприязне ставлення до людей. П'єса визнана гідною першого призу на [[Ленеї|Ленеях]].
* «Відрізана коса» (''Perikeiromene''), історія воїна, що ревнує свою кохану.
| |||