Відкрити головне меню

Зміни

русизм знаходиться
[[Файл:VERA DA POZZO 02.jpg|thumb|right|200px|Криниця перед [[Церква Сан-Заккаріа|церквою Сан-Заккаріа]].]]
[[Файл:Canaletto Vera da pozzo.jpg|thumb|left|250px|Виготовлення ''вера да поццо''. Фрагмент картини [[Каналетто]] ''Подвір'я [[Каменярня|каменяра]]'' ([[1726]]-[[1730]]).]]
'''Венеціанські криниці''' — важливий декоративний елемент [[Венеція|Венеції]]. Відоміші як ''вера да поццо'' ({{lang-vec|vera da pozzo}}, мн. ''vere da pozzo'', також ''pluteale''). Цей термін використовують для визначення цямрини [[криниця|криниці]] (від {{lang-it|}} і {{lang-vec|vera}} — цямрина, [[кільце]] ій {{lang|vec|pozzo}} — криниця), тобто наземної частини [[Венеція|венеціанських]] колодязів.
== Призначення і декорування ==
Власне, ''поццо'' не справжні криниці, а підземні [[резервуар]]и (цистерни) для збирання [[дощ]]ової води, що до середини [[XIX]] ст. були основним джерелом свіжої [[питна вода|питної води]] у місті.
 
Дощова вода у криницю потрапляла через отвори у люках, яких було два або чотири, і збиралась у ямі, наповненій [[пісок|піском]], що служив вяк якості [[фільтр]]а. Окрім того, поверхня навколо криниці і яма вкривалась шаром водостійкої [[глина|глини]], яка захищала резервуар від проникнення [[морська вода|солоної води]] з лагуни.
 
== Водопостачання ==
Постачання питної води було завжди важливим стратегічним і політичним завданням уряду.
Оскільки води все рівно не вистачало, цистерни додатково наповнювали річковою водою з Брента і Сіле, яку доставляли на човнах. З цією метою у [[1386]] році була створена спеціальна служба водовозів, що знаходиласьперебувала під юрисдикцією Міського управління охорони здоров’я (''Magistrato della Sanità'') і Колегії морської гвардії (''Collegio della Milizia da Mar'').
 
Криниці завжди були у належному стані. Існували суворі санітарні правила, що забороняли торкатися води брудними руками або відрами і не дозволяли звідти пити [[тварина]]м. Однак для напування, наприклад, [[собака|собак]] чи [[голуб]]ів використовувалась нижня частина ''вера да поццо''. Нагляд за станом криниць здійснювали окрім муніципальних урядовців з питань охорони здоров’я, водопостачання, також [[парафія]]льні [[священик]]и і голови вулиць (''capicontrada''), які зберігали ключі від криниць і відчиняли їх двічі на день, зранку і ввечері, під звук «криничних дзвонів» (''campana dei pozzi'').
[[Герб]]и тих, хто виділяв кошти для цієї справи, і вигравірувані їм слова подяки до сих пір можна побачити на криницях. Заможні венеціанці розглядали це як певну службу суспільству. Це не була патерналістська опіка багатих над бідними, а свідомий вчинок, викликаний практичною необхідністю.
 
У [[1858]] р. згідно з «''Ufficio Tecnico Comunale''» на всіх островах лагуни існувало 8 тис. громадських і приватних криниць.<ref>[http://gcesare.provincia.venezia.it/e_ep/e_ep7/venezia.htm Venise cité d’eau].</ref> З них 6.782 знаходилисьрозташовано ув самій Венеції.<ref>''Freely John''. Strolling through Venice: The Definitive Walking Guidebook to 'La Serenissima'. 1994.</ref> У [[XIX]] ст., коли збудували [[акведук]], що з’єднав Венецію з материком, багато криниць було засипано і демонтовано. Сьогодні 231 криниця, як і раніше, доступні для громадськості. З них 79% зроблені з [[Істрія|істрійського]] каменя і 18% - з [[Верона|веронського]] мармуру.<ref>''Alberto Rizzi''. Vere da pozzo di Venezia / Цямрини криниць у Венеції, édité en anglais et italien, Stamperia di Venezia - 1992 (ISBN 88-85084-09-5). Réédité aux Éditions Filippi en 2007.</ref> Ще дві, що у подвір'ї [[Палац дожів|Палацу дожів]], виготовлені з [[бронза|бронзи]].
== Кількість венеціанських криниць ==
{|