Другий з'їзд монархів у Вишеграді: відмінності між версіями

З числа учасників так званого "вишергадського трикутника", представленого правителями Угорщини, Чехії та Польщі, особисто не з'явився король чеський [[Іоанн Люксембурзький|Іоанн I Люксембурзький]], якого репрезентував син — маркграф Моравії [[Карл IV (імператор Священної Римської імперії)|Карл V]]. Згадується також приїзд до угорського короля деякого руського князя Лотка (Lothka)<ref>Дубницька хронїка у FlоrіаnіFloriani Hungariae fontes domestici III c. 128, Туровц гл. 98</ref>, якого дослідники ідентифікують або як галицько-володимирського короля [[Юрій II Болеслав|Юрія II Болеслава]]<ref>М. Грушевський. Історія України-Руси. Том III. Розділ I. Стор. 7.</ref>, як одного із галицьких бояр<ref> Шараневич И. История Галицко-Володимирской Руси от найдавнейших времен до року 1453. – Львов, 1863. – С. 150.</ref><ref>Zakrzewski S. WpіywWpiyw sprawy ruskiej na paсstwopacstwo polskie w XIV wieku~// PrzeglаdPrzeglad Historyczny. – T. 23. – 1922. – S. 99.</ref> або як Володислава Земовитовича Куявського<ref>Кордуба М. Болеслав-Юрій II. Останній самостійний володар Галицько-Волинської держави з нагоди 600-ліття його смерти. – Львів, 1940. – С. 19–20.</ref>. Є і інші варіанти його ідентифікації, зокрема як внука короля [[Юрій Львович|Юрія I]] — [[Володимир Львович|Володимира]], останнього представника [[Рюриковичі|Рюриковичів]] у [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинському князівстві]]<ref>О.Мазур «Лотка, князь руський, прибув до Вишеграда»: гіпотетична ідентифікація особи. Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць / 2003. - Вип. VII</ref>.

Головними наслідками з'їзду стала відмова на користь королівства Чехії претензій польского короля [[Казимир III Великий|Казимира ІІІIII]] на [[Сілезія|сілезькі князівства]] і [[Плоцьк (Польща)|Плоцьк]], обіцянка Іоанна I Люксембурзького не буде підтримувати [[Тевтонський орден]] на визначеному [[Бенедикт XII|папою]] суді з приводу територіальних суперечок між Королівством Польським та Тевтонським орденом, а також надання принцові угорському [[Людвік I Великий|Людвікові]] спадкових прав на Польщу в разі бездітної смерті Казимира ІІІIII<ref>Chronicon Budense c. 254, Дубницька хронїка Hist. Hung. scr. III c. 129, Турову II гл. 98</ref><ref>Янко з Чарнкова — Monum. Pol. hist. II c. 637-8.</ref>. Ідучи на такі поступки Угорщині Казимир ймовірно вважав, що [[Анжуйська династія|Анжу]] не обіймуть польського трону, оскільки він мав ледве 28 років. Незабаром після цього відбувся [[Варшавський процес (1339)|судовий процес]] проти Ордену у Варшаві (на нейтральній території); вирок велів хрестоносцям повернути всі захоплені у Польщі землі та оплатити відшкодування. Після апеляції ордена папа призупинив виконання цього вироку.

В польській історіографії деколи висловлюється припущення, що у випадку участі у з'їзді руського короля Юрія ІІII, він міг передати спадкові права на свої землі польському королю Казимиру<ref>Abraham W. Powstanie koscioіaorganizacyi laciсskiegokościoła łacińskiego na Rusi. – T. 1. – LwуwLwyw, 1904. – S. 206</ref><ref>http://www.muzhp.pl/kalendarium/1468/ii-zjazd-wyszehradzki-1339-7-9.html</ref>. Однак таке твердженя немає відповідної доказової бази, а можливість подібної угоди виглядає малоймовірною через ворожі стосунки, що складись на той момент між двома правителями. [[Михайло Грушевський]] вважає, що ймовірна участь короля Юрія ІІII у з'їзді навпаки мала на меті випередити невигідні для свого князівства домовленості між угорським та польським королями<ref>М. Грушевський. Історія України-Руси. Том III. Розділ I. Стор. 7</ref>. Імовірність таких домовленостей підтверджується поведінкою обидвох королів у [[1340]] році коли після смерті Юрія ІІII вони організували спільний похід на Русь, в ході якого польським королем було пограбовано міста [[Перемишль]] та [[Львів]].