Поляки: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітка: Редагування з мобільного пристрою |
Shkod (обговорення | внесок) м Відкинути редагування Guyguyguyg до зробленого Розум |
||
Рядок 1:
{{Етнічна група|
|race =[[європеоїдна раса|європеоїдна]]
|group=Поляки<br />Polacy
| caption=<small>З ліва на право:<br />[[Марія Склодовська-Кюрі]], [[Іоан Павло II|Кароль Войтила]], [[Шопен Фридерик|Фридерик Шопен]], [[Микола Коперник]], [[Валенса Лех|Лех Валенса]], [[Костюшко Тадеуш|Тадеуш Костюшко]], [[Анджей Вайда]], [[Пілсудський Юзеф|Юзеф Пілсудський]]
|image=[[Файл:Blank300.png|279px]]<br />[[Файл:Mariecurie.jpg|70px]][[Файл:JohannesPaulII.jpg|63px]][[Файл:Eugène Ferdinand Victor Delacroix 043.jpg|68px]][[Файл:Nikolaus Kopernikus.jpg|78px]]<br />[[Файл:Lech walesa prezydent RP.jpg|67px]][[Файл:Thaddeus Kosciuszko.jpg|72px]][[Файл:Andrzej Wajda by Kubik.JPG|74px]][[Файл:Jozef Pilsudski1.jpg|66px]]
|poptime=53 мільйони
|popplace=[[Польща]]: <br /> 38,191,000 (2003)<br />
[[США]]:<br /> 9,385,233<br />
[[Бразилія]]:<br /> 1,980,000<br />
[[Канада]]:<br /> 984,565 (2006)<br />
[[Аргентина]]:<br /> 500,000<br />
[[Білорусь]]:<br /> 294,549 (2009)<br />
[[Німеччина]]:<br /> 290,000<br />
[[Литва]]:<br /> 212,800 (2011)<br />
[[Австралія]]:<br /> 150,900<br />
[[Україна]]:<br /> 144,130 (2001) <br />
[[Чехія]]:<br /> 51,986 (2001)<br />
[[Італія]]:<br /> 50,790<br />
[[Російська Федерація]]:<br /> 47,125 (2010) <br />
[[Латвія]]:<br /> 44,783 (2011)<br />
[[Нідерланди]]:<br /> 39,500<br />
[[Казахстан]]:<br /> 34,057 (2009) <br />
[[Австрія]]:<br /> 21,000 <br />
[[Мексика]]:<br /> 5,000 <br />
[[Узбекистан]]:<br /> 3,007 (1989)<br />
[[Естонія]]:<br /> 1,622 (2011)<br />
[[Грузія]]:<br /> 870 (2002)<br />
[[Туркменістан]]:<br /> 501 (1995)<br />
[[Киргизстан]]:<br /> 358 (2009)<br />
[[Вірменія]]:<br /> 97 (2001)<br />
|langs=[[Польська мова|Польська]]
|rels= [[Католицизм]]
|related= [[Слов'яни]], Західні слов'яни
}}
'''Поля́ки''' ({{lang-pl|Polacy}}) — [[західні слов'яни|західнослов'янський народ]], основне [[населення]] [[Польща|Польщі]] (97%).
За межами Польщі живуть в [[Білорусія|Білорусії]], [[Литва|Литві]], в [[Україна|Україні]], [[РФ|Російській Федерації]], [[Казахстан]]і, [[Латвія|Латвії]], [[США]], [[Німеччина|Німеччині]], [[Франція|Франції]] , [[Канада|Канаді]], [[Великобританія|Великобританії]], [[Бразилія|Бразилії]], [[Аргентина|Аргентині]], [[Чехія|Чехії]] і [[Словаччина|Словаччині]] , [[Бельгія|Бельгії]] і в інших країнах. Загальна чисельність понад 53 млн осіб.
== Мова ==
Говорять [[польська мова|польською мовою]] слов'янської групи індоєвропейської сім'ї. Писемність на основі [[латиниця|латинського алфавіту]].
'''Діалекти:'''
* [[Малопольський діалект|малопольский]] ({{lang-pl|małopolski}}, південна Польща — [[Краків]])
* [[Кашубська мова|кашубський]] ({{lang-pl|kaszubski}}, Помор'я Гданське и схід Помор'я Західного])
* [[Сілезька мова|сілезький]] {{lang-pl|śląski}}, (південний захід Польщі — [[Катовіце]])
* польсько-словацький ({{lang-pl|góralski}})
* [[Мазовецький діалект|мазовецький]] ({{lang-pl|mazowiecki}}, північна Польща — [[Варшава]])
* [[Великопольський діалект|великопольський]] ({{lang-pl|wielkopolski}}, західна Польща).
Також існує два регіональні варіанти польської літературної мови: варшавський і краківсько-познанський.
== Релігія ==
Основна релігія [[християнство]]. Віруючі — в основному [[римо-католики]], є [[протестанти]].
До Римо-католицької церкви належать близько 80-90% віруючих поляків. Існує багато релігійних гілок і сект. Частина східних поляків [[православ'я|православні]].
По мірі можливості поляки стараються ходити до костьолу, відмічати всі католицькі свята та дотримуватись посту.
'''Головні релігійні свята:''' Пасха, Різдво і День Всіх Святих.
Крім того поляки святкують: День всіх святих ([[1 листопада]]), Попільна середа (відраховується від Пасхи), Великий тиждень (відраховується від Пасхи), Вознесіння, Тіла Господнього, Божої Матері Королеви Польщі ([[3 березня]]), Божої матері ([[15 серпня]]).
== Історія ==
=== Походження ===
Поляки як народ складався з формуванням і розвитком стародавньої польскої держави. Його основу склали об'єднання західно-слов'янських племен [[поляни (західні)|полян]], [[слензани|слензан]], [[вісляни|віслян]], [[мазовшани|мазовшан]], [[поморяни|поморян]]. Процес консолідації [[Помор'я]] з рештою польських земель був загальмований не тільки немічністю політичних зв'язків його з стародавньою польскою державою, але і своєрідністю його соціально-економічного і культурного розвитку (тривале панування [[язичництво|язичництва]] та ін.). За говорами близькі були поляни, слензани і вісляни. В період політичної роздробленості (XI–XIII століття) окремі польські землі відокремилися, але культурні і економічні зв'язки між ними не уривалися. В ході опору німецької експансії і подолання політичної роздробленості (XIII–XIV століття) здійснювалося об'єднання польських земель, розширювалися і зміцнювалися зв'язки між їх населенням. В цей же час йшов процес германізації захоплених німцями західних і північних земель ([[Нижня Сілезія]], Помор'я, [[Мазурія]], [[Західна Великопольща]]).
=== Формування ===
У XIV–XV століттях об'єднання земель польської держави сприяло процесу національної консолідації поляків, що посилився в XVII столітті. В рамках багатонаціональної держави — [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] (утворена [[1569]] [[Люблінська унія|Люблінською унією]] з [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]]) — відбувався процес консолідації польської нації. Цей процес ускладнився з кінця XVIII століття у зв'язку з трьома розділами Речі Посполитої (1772, 1793 і 1795) між Росією, Австрією і [[Королівство Пруссія|Прусією]] і втратою єдиної польської державності. В кінці XVIII–XIX століть в збереженні і зростанні національної самосвідомості поляків видатну роль зіграли національно-визвольні рухи ([[повстання]] 1794, 1830-31, 1846, 1848, 1863-64); польський народ зберігав прихильність Батьківщині, рідній мові та звичаям.
Але політична роз'єднаність поляків позначалася на їх етнічній історії. Ще в XIX столітті існувало декілька груп поляків, що розрізнялися діалектами і деякими етнографічними особливостями:
* на заході — великополяни, ленчицани і серадзяни;
* на півдні — малополяни;
* у [[Сілезія|Силезії]] — слензани (слензаки, силезці);
* на північному сході — мазури і вармяки;
* на побережжі [[Балтійське море|Балтійського моря]] — поморяни.
До групи малополян входили гурали (населення гірських районів), краківці і сандомирці. Серед силезців розрізнялися [[ляхи]], силезькі гурали і інші групи. До великополян відносилися куявяни, а до мазурамів — курпи. У Помор'ї особливо виділялися [[кашуби]], що зберігали специфіку мови і культури (іноді їх вважають особливою народністю). Із зростанням промисловості і урбанізацією, особливо з кінця XIX століття, відмінності між цими групами стали стиратися.
Після [[Перша світова війна|1-ї світової війни]] 1914-18 утворилася незалежна польська держава, до якої не увійшли багато північних і західних польських земель. Створення єдиної держави стало основою етнічної реінтеграції груп населення, роз'єднаних в період розділів. Возз'єднання Польщею її північних і західних земель наступило лише після [[Друга світова війна|2-ї світової війни]] 1939-45. У країні відбулися значні переміщення населення. У західних районах Велікопольщі, в частині Силезії, Помор'я і на Мазурії, звідки виїхали німці, серед місцевих поляків поселилися поляки з інших частин Польщі, [[СРСР]], [[Югославія|Югославії]], [[Румунія|Румунії]], західно-європейських країн. Польща стала країною з майже однорідним національним складом населення.
=== Традиційна праця ===
[[Файл:Poljski seljaci.jpg|left|200px|thumb|Польські селяни. Малюнок 1881 р.]]
Головні галузі сільського господарства — [[землеробство|рільництво]] і [[тваринництво]]; основний напрям — обробіток зернових культур, значну частину посівних площ займає картопля. Важливе значення мають [[овочівництво]], [[садівництво]]. Окрім сучасної сільськогосподарської техніки застосовуються старі знаряддя: рамкові борони, коси, [[граблі]], [[Ґаблі|вила]]. Тваринництво молочне і м'ясне (велика рогата худоба, вівці, свині). Для переїздів, перевезень, частково сільськогосподарських робіт селяни традиційно використовують ще [[кінь|коней]], у меншій мірі — [[віл|волів]].
Відмінності природних умов, історичні долі різних областей сприяли виникненню регіональних особливостей господарства і традиційної культури. Так, в господарстві гуралів — жителів гірських районів Малопольщі і Силезії зберігаються традиції відгонного скотарства. Відповідно до звичаю, власники овець вибирають старшого [[пастух]]а (бацу), у нього є помічники (юхаси) і погоняльщик (хонельник).
У Західному і Східному Помор'ї спрадавна розвинено морське [[рибальство]]: ним займаються головним чином державні промислові організації і кооперативи сучасного типу, але подекуди на побережжі збереглися старовинні рибальські артілі (машоперії), живі старовинні звичаї колективного лову риби. Рибальство розвинене також в річкових і озерних районах країни (Мазурське Поозер'я, райони перебігу [[Вісла|Вісли]] і ін.). Застосовуються як сучасна техніка лову і транспортування риби, так і старовинні риболовецькі знаряддя: остроги, верші, неводи, сітки і ін. Підсобні заняття — [[бджільництво]], збір грибів і ягід.
=== Сім'я ===
Сім'я переважно мала (проста), менш поширена розширена (складна) сім'я. У XIX столітті зустрічалися складні «батьківські» сім'ї з батьків, їх синів з дружинами і дітьми та «братські», що об'єднували декілька братів з дружинами і дітьми.
== Національний одяг ==
[[Файл:Krakow1852.jpg|right|thumb|450px|Одяг мешканців [[Краків|Кракова]] у середині XIX ст.]]
Більшість поляків носять сучасні костюми. Традиційний народний одяг надягають в частині сіл у свята. Різноманітні і барвисті традиційні костюми селян, що приїжджають з різних районів на свято урожаю, інші загальнонародні торжества. Більш ніж в інших районах традиційний одяг зберігся у околицях міста [[Ловіч]] і в горах, де селяни носять її повсякденно. Для ловичського костюма характерні смугасті тканини; з них зшиті спідниці, фартухи, жіночі накидки, чоловічі штани.
Зберігся верхній чоловічий одяг — сукман. У горах чоловіки носять коротку льняну сорочку із запонкою з срібла або іншого металу, штани з білого сукна, прикрашені серцеподібним узором, широкий шкіряний пояс, коротку куртку (цуху) з білої шерсті. Селянки носять спідницю з візерункової або однотонної тканини, сорочку, безрукавку. Зимовий одяг гуралей — кожухи. Своєрідний краківський костюм: жіноча спідниця з тканини в квіточку, фартух тюлевий або полотняний, поверх сорочки — суконний або оксамитовий корсаж, прикрашений золотим або срібним шиттям, металевими пластинками і др.; чоловічий — сорочка з відкладним коміром, штани в смужку, синій каптан з багатою вишивкою, з головних уборів (теплі хутряні шапки, капелюхи і ін.) цікава конфедератка, подібна головному убору польських військових.
== Національна кухня ==
'''''Див.докладніше статтю: [[Польська кухня]]'''''
[[Файл:Bigos02.jpg|thumb|250px|Бігос]]
Поляки зберегли немало традиційних способів приготування їжі. У гірських районах роблять фігурні [[сир]]и, кислий освіжаючий [[напій]] з [[молоко|молока]]. Поширені кислі [[юшка|юшки]] — [[жур]] (з [[борошно|борошна]], заквашеного на [[вода|воді]]), квасниця (з квашеної [[капуста|капусти]]), [[борщ|баршч]] (з квашеного [[Буряк столовий|буряка]]) і ін. Перші [[страви]] приправляють [[сало]]м, [[масло]]м, [[сметана|сметаною]]; баршч готують з [[вушка]]ми — [[тісто]] з начинкою з [[м'ясо|м'яса]] або [[гриб]]ів, [[жур]] — з [[ковбаса|ковбасою]]. Поширена [[страва]] — [[бігос]] з квашеної або свіжої [[капуста|капусти]], яку тушкують з [[м'ясо]]м або ковбасою, [[цибуля|цибулею]], [[гриби|грибами]], [[яблуко|яблуками]], [[лавр|лавровим листом]]. Велике місце в живленні поляків займають страви з [[картопля|картоплі]], [[молоко]], [[сир]] та ін. Польська [[кухня]] славиться кондитерськими виробами — весільне і новорічне печиво у вигляді [[птахи|птахів]] і [[тварини|тварин]], [[пряники]], [[торт]]и, [[тістечка]] тощо У деяких [[село|селах]] печуть весільний «[[коровай]]». Звичайні [[напої]] — [[чай]], [[кава]] із [[Тонконогові|злаків]] і чорна.
== Поселення та житло ==
[[Файл:Slovin.jpg|left|350px|thumb|Сільський будинок XIX ст.]]
Більше половини поляків живе в містах (найбільш крупні — [[Варшава]], [[Лодзь]], [[Краків]], [[Вроцлав]], [[Познань]]), зайняті в багатогалузевій промисловості, торгівлі, побутовому обслуговуванні, у сфері охорони здоров'я, освіти, науки, культури.
Традиційні типи сільських поселень: вуличні села, окольниці і овальниці з будинками, розташованими навколо центральної площі або ставка (радіальне планування). В процесі соціально-економічного і культурного розвитку міняються планування і типи забудови польських сіл. У багатьох селах зведені нові будівлі — школи, клуби, кафе і ін., в архітектурі яких поєднуються сучасний стиль і місцеві традиції. У клубах (світлицях) і кафе можна побачити старовинні селянські меблі, інтер'єр кафе нерідко витриманий цілком в стилі старої корчми, що ще зберігається в окремих селах. Тут подають польські національні страви і напої.
У сільських поселеннях багатьох районів переважають зрубові споруди. У Великопольщі, Любушській землі, в Західному Помор'ї, Вармії, на Мазурах застосовується каркасна конструкція стін із стовпів і балок із заповненням простору між ними глиною, цеглиною, зв'язками соломи і ін., що обмазали глиною Повсюдно росте використання нових будівельних матеріалів. Дахи споруд чотирьохскатні, двосхилі або полувальмовые, з невеликим навісом. На заході і північному заході збереглися удома з «підсіньми» у вигляді арки, ніші, галереї. Традиційне планування селянського житла — трикамерна, з центральним або бічним розташуванням сіней. У Силезії, Велікопольщі, Мазовії, в південних районах Малопольщі поширені сіни з великим склепінчастим каміном, в нього виходить гирло хлібної печі, що знаходиться в хаті. Сучасний сільський будинок має декілька житлових і господарських приміщень.
== Традиції ==
Із старовинних звичаїв збереглися деякі сімейні (наприклад, весільні) і календарні.
Традиційний весільний цикл включав у минулому сватання, домовленість (на ній домовлялися про придане і ін.), заручення, вінчання, весільний бенкет. На весіллі протистояли дві «дружини» — жениха і нареченої, що складалися з їх родичів і друзів. У сучасному весіллі багато старих обрядів вже не виконуються, інші носять головним чином ігровий характер. Зберігся звичай мати дружок, але "дружини" жениха і нареченої стали нечисленними. За традицією піклуються про те, щоб весільний бенкет був рясним, в деяких сільських районах до нього печуть ще обрядовий хліб — «колач», «коровай», дрібне фігурне печення.
Похоронна обрядовість Поляків скоротилася, але, як і раніше, носить подвійний характер — сімейно-споріднений і суспільний. У всій Польщі щорічно [[2 листопада]] відзначають День поминання: у костьолах служать панахиди, всі прагнуть відвідати могили своїх родичів, навіть якщо треба для цього приїхати здалеку. На могилах і перед пам'ятниками на вулицях і площах запалюють свічки і лампади.
З календарних зимових свят особливо шанобливі різдвяні — «Роки»; у їх обрядовості простежуються елементи аграрної і [[магія|магії]] скотарства, культу предків. Переддень [[Різдво|Різдва]] ({{lang-pl|Boze Narodzenie}}) — [[святвечір]] і перший його день вважаються сімейними святами. Прийнято в святвечір збиратися в будинку батьків або в крузі своєї сім'ї. До цього дня наряджають ялинку. На вечерю обов'язково готують рибні страви, вся решта їжі теж пісна. Перед їжею співтрапезники розламують облатни, одаровують ними один одного, бажаючи щасливого нового року, здоров'я, успіху. [[Їжа]] в перший день Різдва повинна бути рясною і складатися переважно з м'ясних страв. На Різдво діти одержують подарунки, нібито від Святого Миколая. У минулому в різдвяні свята і на Новий рік колядували. Зараз колядують не повсюдно, колядниками бувають хлопчики, а сам [[обряд]] перетворився на гру, звеселяння. У тому ж значенні існують святочні і новорічні ворожіння, виступи ряджених.
Славиться суспільними гуляннями польський «карнавал» — масниця. На Масницю в останній четвер перед постом їдять спеціально до цього дня випечені [[пампушки]], [[млинці]]. Головне весняне свято «Вєльканоц» ({{lang-pl|Wielkanoc}}) — [[Великдень]] поляки відзначають дуже урочисто, як і за старих часів: до Великодня фарбують яйця, випікають обрядовий [[хліб]], які освячують в [[костьол]]і, готують різноманітну святкову їжу. Збереглися частково ще звичаї ходіння ряджених по дворах і обливання водою в пасхальні понеділок (дівчат) і вівторок (хлопців). Деякі традиційні народні свята мають інше значення, ніж раніше. Наприклад, дожинки стали всенародним святом урожаю. Відзначають нові свята — День моря, День шахтаря, День дитини і ін.
У Польщі живі традиції народної творчості: скульптура, різьблення, живопис на склі, вирізування вицинанок — узорів з паперу, вишивка, кераміка, ткання і плетіння. Народні мотиви використовують в своїй творчості багато художників-професіоналів. Багато усна народна творчість (обрядові, календарні, ліричні, сімейні, трудові пісні, легенди, балади, байки, казки, прислів'я і ін.). Польські народні танці — [[полонез]], [[краков'як]], [[мазурка]] і ін. в переробленому вигляді розповсюдилися у всій Європі. Народні танці, пісні і [[музика]] увійшли до репертуару сучасних професійних і самодіяльних колективів. Народні танцювальні і пісенні мелодії звучать в творах польських композиторів.
== [[Поляки в Україні]] ==
{{main|Поляки в Україні|Польська мова в Україні}}
Розселення поляків в Україні було пов'язане перш за все з Правобережжям і Східною Галиччиною. Саме тут сформувались найчисленніші польські етнографічні громади в межах українського етнічного масиву.
=== Перші поселення ===
Поляки становили значний відсоток на теренах сучасної України ще за часів раннього середньовіччя. [[Ярослав Мудрий]], після походів на Польщу 1030–1031 рр., захопив полонених і розселив їх у долині річки [[Рось]], де вони займалися сільським господарством, а пізніше [[асиміляція|асимілювалися]].
У [[Київ|Києві]] існував окремий польський квартал поблизу [[Лядська брама|Лядської брами]], де у ХІІ ст. була заснована католицька місія.
У Галицько-Волинській державі чимало поляків служили при князівських дворах.
=== Середні віки ===
Перша хвиля польської колонізації була пов'язана із загарбанням у XIV ст. Галицько-Волинського князівства. Полонізації цього регіону сприяло створення у 1275 р. римо-католицької єпархії з архієпископом у [[Галич]]і (з 1412 р. у [[Львів|Львові]]) та єпископствами у [[Перемишль|Перемишлі]], [[Холм]]і й [[Володимир-Волинський|Володимир-Волинському]] (з 1428 р. у [[Луцьк]]у) і щедре обдарування латинського духовенства та чернечих чиновників земельними наділами.{{ref|1}}
З середини XVI ст. посилилось переселення селян і міської бідноти із східних районів Жешувського, Келецького, Краківського і особливо Люблінського воєводств на західноукраїнські землі, що було спричинене наявністю «свобод», та ослабленням Речі Посполитой після приєднання України до Росії і поразкою у війні з [[Османська імперія|Туреччиною]] ([[Бучацький мирний договір|Бучацький мир]] 1672 р.).
У XVII–XVIII ст. після Люблінської унії збільшилася кількість переселенців з центральних районів Польщі, Мазовії і частково Мазурського Поозер'я.{{ref|2}}З часу Люблінської унії лише у Києві налічувалось 6 тис. польських [[жовнір]]ів.{{ref|3}}
=== XVIII–XIX ст ===
Наприкінці XVIII ст. в усій Правобережній Україні налічувалось близько 350 тис. поляків. У цей період вони становили більшість серед правлячої поміщицької верхівки, католицького духовенства, службовців і меншою мірою — серед «чиншевої шляхти», міщан і селян. Поляки брали участь і у військово-землеробській колонізації Півдня України, заснували ряд селищ у складі поселенців козацького полку.
Відчутного удару зазнало польське населення України після поразки [[Польське повстання 1830-1831|повстання 1830–1831]] рр. Царський уряд [[конфіскація|конфіскував]] маєтки польських поміщиків — учасників повстанського руху. Було вжито ряд [[репресії|репресивних]] заходів до польської [[освіта|освіти]] та [[культура|культури]]. Таким чином у 30-40-х рр. XIX ст поляки на правобережжі з панівної нації перетворилися на соціально пригнічений [[етнос]], який у подальшому помітно зменшився кількістю. Водночас чимало поляків, що втратили маєтки, поселилися у Києві, [[Одеса|Одесі]], [[Харків|Харкові]], [[Миколаїв|Миколайові]] та ін. за переписом 1897 року їх кількість становила 30% населення правобережної України (без західних земель).
=== ХХ-XXI ст. ===
Після Другої світової війни чисельність польського населення України скоротилася внаслідок здійснення репатріаційних договорів між ПНР і СРСР. З Рядянського Союзу було репатрійовано близько 1526 тис. поляків, у тому числі з УРСР — 810,4 тис. чоловік (91,6% всього польського населення).{{ref|4}}
За даними перепису 2001 року в Україні налічується 144130 поляків (219,2 тис. у 1989 р.).
== Відомі поляки ==
| |||