Поляки: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітка: Редагування з мобільного пристрою
Немає опису редагування
Мітка: Редагування з мобільного пристрою
Рядок 33:
У Польщі живі традиції народної творчості: скульптура, різьблення, живопис на склі, вирізування вицинанок — узорів з паперу, вишивка, кераміка, ткання і плетіння. Народні мотиви використовують в своїй творчості багато художників-професіоналів. Багато усна народна творчість (обрядові, календарні, ліричні, сімейні, трудові пісні, легенди, балади, байки, казки, прислів'я і ін.). Польські народні танці — [[полонез]], [[краков'як]], [[мазурка]] і ін. в переробленому вигляді розповсюдилися у всій Європі. Народні танці, пісні і [[музика]] увійшли до репертуару сучасних професійних і самодіяльних колективів. Народні танцювальні і пісенні мелодії звучать в творах польських композиторів.
 
== [[Полякиjebani в Україніpolacy]] ==
Polacy-pierdolony polska kurwa pierdolska
{{main|Поляки в Україні|Польська мова в Україні}}
Розселення поляків в Україні було пов'язане перш за все з Правобережжям і Східною Галиччиною. Саме тут сформувались найчисленніші польські етнографічні громади в межах українського етнічного масиву.
 
=== Перші поселення ===
Поляки становили значний відсоток на теренах сучасної України ще за часів раннього середньовіччя. [[Ярослав Мудрий]], після походів на Польщу 1030–1031 рр., захопив полонених і розселив їх у долині річки [[Рось]], де вони займалися сільським господарством, а пізніше [[асиміляція|асимілювалися]].
 
У [[Київ|Києві]] існував окремий польський квартал поблизу [[Лядська брама|Лядської брами]], де у ХІІ ст. була заснована католицька місія.
 
У Галицько-Волинській державі чимало поляків служили при князівських дворах.
 
=== Середні віки ===
Перша хвиля польської колонізації була пов'язана із загарбанням у XIV ст. Галицько-Волинського князівства. Полонізації цього регіону сприяло створення у 1275 р. римо-католицької єпархії з архієпископом у [[Галич]]і (з 1412 р. у [[Львів|Львові]]) та єпископствами у [[Перемишль|Перемишлі]], [[Холм]]і й [[Володимир-Волинський|Володимир-Волинському]] (з 1428 р. у [[Луцьк]]у) і щедре обдарування латинського духовенства та чернечих чиновників земельними наділами.{{ref|1}}
 
З середини XVI ст. посилилось переселення селян і міської бідноти із східних районів Жешувського, Келецького, Краківського і особливо Люблінського воєводств на західноукраїнські землі, що було спричинене наявністю «свобод», та ослабленням Речі Посполитой після приєднання України до Росії і поразкою у війні з [[Османська імперія|Туреччиною]] ([[Бучацький мирний договір|Бучацький мир]] 1672 р.).
 
У XVII–XVIII ст. після Люблінської унії збільшилася кількість переселенців з центральних районів Польщі, Мазовії і частково Мазурського Поозер'я.{{ref|2}}З часу Люблінської унії лише у Києві налічувалось 6 тис. польських [[жовнір]]ів.{{ref|3}}
 
=== XVIII–XIX ст ===
Наприкінці XVIII ст. в усій Правобережній Україні налічувалось близько 350 тис. поляків. У цей період вони становили більшість серед правлячої поміщицької верхівки, католицького духовенства, службовців і меншою мірою — серед «чиншевої шляхти», міщан і селян. Поляки брали участь і у військово-землеробській колонізації Півдня України, заснували ряд селищ у складі поселенців козацького полку.
 
Відчутного удару зазнало польське населення України після поразки [[Польське повстання 1830-1831|повстання 1830–1831]] рр. Царський уряд [[конфіскація|конфіскував]] маєтки польських поміщиків — учасників повстанського руху. Було вжито ряд [[репресії|репресивних]] заходів до польської [[освіта|освіти]] та [[культура|культури]]. Таким чином у 30-40-х рр. XIX ст поляки на правобережжі з панівної нації перетворилися на соціально пригнічений [[етнос]], який у подальшому помітно зменшився кількістю. Водночас чимало поляків, що втратили маєтки, поселилися у Києві, [[Одеса|Одесі]], [[Харків|Харкові]], [[Миколаїв|Миколайові]] та ін. за переписом 1897 року їх кількість становила 30% населення правобережної України (без західних земель).
 
=== ХХ-XXI ст. ===
Після Другої світової війни чисельність польського населення України скоротилася внаслідок здійснення репатріаційних договорів між ПНР і СРСР. З Рядянського Союзу було репатрійовано близько 1526 тис. поляків, у тому числі з УРСР — 810,4 тис. чоловік (91,6% всього польського населення).{{ref|4}}
 
За даними перепису 2001 року в Україні налічується 144130 поляків (219,2 тис. у 1989 р.).
 
== Відомі поляки ==