Церковна десятина: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок) |
Іванко1 (обговорення | внесок) м →Десятина у православній церкві: стильові правлення за допомогою AWB |
||
Рядок 49:
{{цитата|«жебраків багатство, церквам, монастирям, пустелям подняття , живим притулок і втіха, мертвим пам'ять».<ref>http://leksika.com.ua/18740414/legal/statut_knyazya_volodimira_svyatoslavicha</ref>}}
На Русі десятина спочатку являла собою 1 / 10 частина князівських доходів, які передавалися на користь церкви (іноді замінювалася грошами або угіддями). Для її збору існували спеціальні посадові особи — [[десятник]]и, які могли бути людьми як духовними, так і світськими. До обов'язків [[десятник]]ів, крім збору податків, входили й інші обов'язки, головним чином спостереження за благопристойною поведінкою священнослужителів і сумлінним виконанням ними своїх службових обов'язків. У чистому вигляді, як князівська данина десятина існувала з [[IX]] до кінця [[XII]] в.<ref name="http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm">http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm</ref>
Десята частина врожаю віддавалася церковними (монастирськими) селянами на користь [[монастир]]я, який виступав як феодальний власник. Така ситуація могла викликати невдоволення селянства. У [[1337]] р. відбулось повстання в [[Новгород]]і проти Юр'ївського монастиря, яке закінчилось вбивством архімандрита, в [[1594]]—[[1595]] р.р. — повстання селян Волоколамського монастиря.<ref name="http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm">http://www.emc.komi.com/02/05/091.htm</ref> До [[XVI]]—[[XVII]] ст.. отримала розвиток система спеціальних зборів на користь церкви, яка була незалежною від державної влади. Збори з парафіяльних дворів (воєводських, вотчинних, гостинних) становили 6 грошей; з піддячих,
Православна Церква особливого значення десятині не надавала, оскільки її доходи без були і так достатні. Благочестиві російські князі, купці і самі прості люди жертвували на утримання церкви великі кошти без будь-якого спеціального примусу. Це були не тільки гроші, але, в першу чергу, чудотворні [[ікона|ікони]], дорогоцінне начиння, землі для заснування [[монастир]]ів. У необхідних випадках до фінансової допомоги церкві вдавалася світська влада. Однак, починаючи з царювання [[Петро Великий|Петра Великого]], добробут церкви почав непокоїти світську владу, яка мріяла про повне відлучення церковного майна. Перша, несмілива спроба [[секуляризація|секуляризації]] була зроблена самим [[Петро Великий|Петром]], який перетворив Монастирський наказ у Економічну колегію. Імператриця [[Катерина ІІ]] в 1764 році відразу позбавила церкву всіх її земельних володінь. При цьому перестало існувати більше двох третин всіх Російських монастирів, а ті монастирі і храми, що залишилися стали утримуватися за рахунок Державної скарбниці.<ref name="Православие и современность http://www.eparhia-saratov.ru/index.php?option=com_questions&task=view_quest&q_id=508">Православие и современность http://www.eparhia-saratov.ru/index.php?option=com_questions&task=view_quest&q_id=508</ref>
Ліквідована церковна десятина була в кінці [[XIX]] в.
| |||