Жозе Мануел Баррозу: відмінності між версіями

| посада = Президент [[ЄвропейськаФайл:Flag Комісіяof European union.svg|25px]] [[Президент Європейської Комісії]]

'''Жозе́ Мануе́л Дура́у Барро́зу''' ({{lang-pt|José Manuel Durão Barroso}}, {{IPA2|ʒu'zɛ mɐnu'ɛɫ du'ɾɐ̃ũ bɐ'ʁozu}}; *{{н}} [[23 березня]] [[1956]], [[Лісабон]]) — португальський політичний діяч, президент [[Європейськапрезидент Комісія|Європейської Комісії]] з [[1 листопада]] [[2004]] року (офіційно вступив на посаду [[23 листопада]], змінивши таким чином [[Романо Проді]]). Перед тим — міністр закордонних справ [[Португалія|Португалії]] ([[1992]]—[[1995]]), [[прем'єр-міністр]] Португалії ([[2002]]—[[2004]]).

Народився в Лісабоні 23 березня 1956 року. Закінчив з відзнакою юридичний факультет [[Лісабонський університет|Університету Лісабона]], потім також відмінно — факультет економічних і соціальних наук [[Женевський університету|Університету Женеви]], захистив там дисертацію по темі «Політична система Португалії в процесі європейської інтеграції». Навчався також на курсах в [[Колумбійський університет|Колумбійському університеті]] ([[Нью-Йорк]]), університеті Джорджтауна (Вашингтон), Міжнародному університеті ([[Люксембург]]) і Європейському університеті ([[Флоренція]]). Викладав на юридичному факультеті Університету Лісабона, Університету Женеви. Заснував в 1979 році Асоціацію університетів європейських досліджень. З 1975 по 1976 рік був президентом академічної асоціації юридичного факультету [[Лісабонський університет|Лісабонського університету]].

У студентські роки — дотримувався лівих поглядів, близьких до маоїської[[Маоїзм|маоїстської ідеології]]. Говорять, що до радикального студентського руху він прилучився після того, як в роки диктатури [[Салазар Антоніу де Олівейра|Антоніу СалазарСалазара]]а (скинутої в результаті безкровної революції [[1974]] року) був побитий один з його улюблених викладачів.

Починаючи з 1985 року шість разів обирався до парламенту Португалії, очолював комітет у міжнародних справах парламенту країни з 1995 по 1996 рік. Був призначений державним секретарем з внутрішніх справ в X Конституційному уряді Португалії, державним секретарем у міжнародних справах і співпраці, міністром закордонних справ –— в XI і XII Конституційних урядах Португалії.

Став прем'єр-міністром країни у квітні 2002 року, очоливши XV Конституційний уряд Португалії. В дома в ПортігаліїПортугалії, проте, він непопулярний через свої жорсткі програми скорочення бюджетного дефіциту відповідно до європейського Пакту стабільності і зростання. Але, будучи людиною компромісу, Дурау Баррозу зумів зберегти свою коаліцію і провести ряд непопулярних в народі реформ.

За свою кар'єру він пройшов по всьому політичному спектру -— від украй лівого маоістамаоїста до правоцентристського прем'єр-міністра, який сповідає дуже ортодоксальну ідеологію вільного ринку.

Дурау Баррозу виступав за війну в Іраку і напередодні конфлікту запропонував [[Азори]] як місце зустрічі президента [[США]] [[Джордж Вокер Буш|Джорджа Буша]] і прем'єр-міністра [[Великобританія|Великобританії]] [[Тоні Блер]]а, поставивши таким чином Лісабон поряд з [[Лондон]]ом і [[Рим]]ом в число членів антісаддамівськоїантисаддамівської коаліції. Проте, йому вдалося зберегти хороші відносини з франко-німецьким табором, і на посаду голови Єврокомісії його підтримав в числі інших і канцлер [[ФРН|Німеччини]] [[Герхард Шредер]].

Дурау Баррозу -— переконаний європеєць: він чудово володіє кількома мовами і вважається одним з дуже небагатьох лідерів, здатних добитися підтримки з боку всіх 27 членів Євросоюзу. За визначенням спостерігачів, він політик товстошкірий і дотримується своїх поглядів, не дуже звертаючи увагу на думку про нього громадськості.

[[16 вересня]] [[2009]] кандидатура Баррозу на пост голови Європейської комісії була повторно схвалена Європейським парламентом передусім голосами європейських консерваторів. Голосування проходило на безальтернативній основі. На підтримку Баррозу проголосували 382 депутати, проти -— 219, утрималися -— 117.