Іжевський машинобудівний завод: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 38:
Завод був заснований [[1807]] року як зброярський. [[1891]] року тут почався серійний випуск магазинної гвинтівки [[мосін Сергій Іванович|Мосіна]]. В [[1897]] році було виготовлена 500-тисячна трилінійна рушниця. В роки [[перша Світова війна|Першої Світової війни]] її випуск був збільшений до 2200 штук в день. Окрім цього випускали також патрони, гранати, снаряди, артилерійські та кулеметні деталі, але випуск мисливської зброї був призупинений (він відновився в [[1920]] році). В роки [[друга Світова війна|Другої Світової війни]] виробництво зброї збільшилось до 10 тисяч штук щоденно.
 
В кінці війни завод поступово призупиняє виробництво зброї і переходить на виготовлення цивільної продукції, відновлює виробництво спортивно-мисливської зброї. [[1984]] року під [[Париж]]ем вдбувавсявідбувався чемпіонат світу з жіночого [[біатлон]]у. Радянська команда мала на озброєнні саме рушниці Іжевського заводу. Вони були нагороджені золотою медаллю на міжнародній виставці. У наш час{{коли}} завод випускає спортивну та мисливську зброю, продовжується випуск військового автомату [[АК-47]] та створених на його основі кулеметів. Вироби заводу відомі у всьому світі, АК-47 присутній на озброєнні в 55 країнах, він зображений на гербах 6 країн.
 
Випуск автомобілів на заводі розпочатий [[1966]] року. Першою моделлю став автомобіль середнього класу «[[Москвич-408]]», серійний випуск якого вже був розпочатий на [[АЗЛК|Московському автозаводі імені Ленінського комсомолу]] (АЗЛК). Ця модель випускалась в [[Іжевськ]]у в 1966–[[1968]] роках. З [[1969]] року розпочато випуск більш потужного автомобілю «[[Москвич-412]]» (72 к.с. проти 50 к.с. в М-408). Одночасно в конструкції були проведені окремі зміни задля досягнення комфортабельності автомобіля. На початок [[1970-ті|1970-их]] років на заводі був сформований колектив інженерів-конструкторів, більшість яких мали досвід роботи в конструкторському бюро мотоциклобудування, — Н. І. Слесаренко, [[абрамян Володимир Арамаїсович|В. О. Абрамян]], [[умняшкін Володимир Олексійович|В. О. Умняшкін]], В. Є. Благоразумов, Б. В. Лежньов, В. А. Забелін. Першою спробою нового КБ став п'ятидверний автомобіль типу «комбі» [[Іж-2125]]. Авто мало ходову частину М-412 при більшій місткості багажника та такій же кількості пасажирів (5 осіб). Авто мало роздільні передні та складні задні сидіння, що дозволяло використовувати його при перевезенні вантажів. Серійний випуск «Іж-комбі» був розпочатий [[1973]] року.
 
Одночасно з удосконаленням легкових автомобілів КБ працювало над вантажними модифікаціями. Модель фургона М-434 відрізнялась невеликою місткістю вантажного відсіку, мала висота якого ускладнювала роботу з вантажем. Іжевські конструктори на чолі з В. О. Абрамяном ([[1977]] року КБ очолив В. О. Умняшкін) створили нову конструкцію — модель [[Іж-2715]] на базі силового агрегату та ходової частини М-412. Випуск нових вантажних авто був розпочатий [[1982]] року і складав 25% від загального випуску авто заводом. Паралельно випускалась модель типу «пікап» з відкритим кузовом, яка полюбилась фермерам з Фінляндії. У кінці [[1980-ті|1980-их]] років КБ розробило конструкцію вантажо-пасажирського авто [[Іж-27156]] типу фургон. [[1991]] року автомобіль був поставлений на серійне виробництво. З метою продажів авто за кордон була створена модифікація [[Іж-2126]] «Орбіта», яка пройшла випробування ще [[1984]] року, але до випуску допущена [[1990]] року.
 
З початку 1970-их років завод випускав на базі серійних машин автомобілі для спортсменів. На Міжнародних змаганнях «Тур Європи» [[1971]] року екіпаж на «Москвичах» виборов головний приз «Золотий кубок». Автогонщики на іжевських автомобілях неодноразово завойовували першість [[СРСР]] та [[РРФСР]] з авторалі та іподромних перегонах. Автомобілі експортувались до [[фінляндія|Фінляндії]], [[болгарія|Болгарії]], [[сирія|Сирії]] та [[куба|Куби]]. Всього за період 1966–[[1996]] роки заводом було випущено 3791010 автомобілів.
 
== Видатні особи ==