Вікіпедія

Розкуркулення: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
TeoBot (обговорення | внесок)
Боти
42 924 редагування
м правопис http://nepravylno-pravylno.wikidot.com/imennyky за допомогою AWB
Рядок 3:
Згідно з довідкою Мособлсуда, «термін „розкуркулення“ досить широко застосовувався в [[нормативний акт|нормативних актах]], якими керувалися органи, які приймали рішення, пов'язані з застосуванням репресій, однак цей термін не можна розглядати як правовий, „розкуркулення“ могло бути пов'язано з різними видами обмежень прав і свобод громадян, що піддавалися репресіям за класовими, соціальними та майновими ознаками, є збірним і не підлягає застосуванню як позначення виду репресій».
== Мета та форми боротьби з куркульським класом ==
Сталінська [[колективізація]] на селі передбачала не тільки об'єднання селян у колгоспи, а й ліквідацію цілого класу хазяйновитих заможних господарів, яких комуністи називали [[куркулі|куркулями]]. Сталін особисто проголосив політику ''«ліквідації куркульства як класу''».
 
''Мета боротьби радянської держави з куркулями:''
* передача державі (тобто [[Колгосп|колгоспамколгосп]]ам, [[Комуна|комунамкомуна]]м, [[артіль|артілям]]) найрентабельніших селянських господарств разом із землею й реманентом;
* вилучення значних запасів сільськогосподарської продукції, які зберігалися в куркульських господарствах;
* ліквідація найзаможнішого прошарку селян, який комуністи завжди ненавиділи й вважали найбільшою загрозою для пролетарської диктатури.
''Форма боротьби з заможним селянством -'' так зване «розкуркулення», тобто економічне пограбування селян, порушення їхніх політичних і соціально-економічних прав, репресії.
 
Розкуркулення відбувалося в умовах, коли не було чіткого визначення, хто є куркулем: чи це той, хто використовує найману працю, чи просто заможний селянин.
 
''Тих, кого зарахували до куркулів, поділяли на три категорії: ''
Рядок 21:
Кодекс законів про працю, який діяв наприкінці 20-х і на початку 30-х рр., не забороняв: [[оренда землі|оренди землі]]; використання найманої робочої сили; приватного підприємництва на селі. Коли розкуркулення досягло кульмінації з явним запізненням, [[ВУЦВК]] і РНК УСРР видав постанову ''«Про заборону орендувати землю й застосовувати найману працю в одноосібних господарствах у районах суцільної колективізації».'' Ліквідація куркульства як класу завдала важкого удару по українському селу, яке за роки непу здебільшого стало середняцьким.
 
Як звичайна зброя в боротьбі проти «класового ворога» вживалися послідовно запроваджувані норми хлібоздачі й оподаткування. Так, за Струміліним, [[куркуль|«куркуль»]], середній заробіток котрого лише уп'ятеро перевищував середній заробіток незаможника, сплачував податки у 30 разів більші, ніж останній (в перерахунку на душу населення). Указ від 28 червня 1929 р. дозволяв [[сільрада|сільрадам]]м у разі невиконання одноосібним господарством норми хлібоздачі накладати на нього грошові штрафи, у п'ять разів вищі за вартість цієї норми. Така ось «правова» основа — вкупі з розкуркулюванням — аж до лютого 1930 р. підводилася під курс партії на селі... А несплачення штрафу тягло за собою продаж із торгів господарства й виселення його мешканців.
 
Разом з іншими видами покарань часто застосовувалося'' «позбавлення виборчих прав».'' Селянин таки остерігався втрати цього, по суті фіктивного, привілею, бо це одразу ж зафіксовувалося в його особистих документах, і від цього тавра він не міг позбавитися ніде, де б не шукав праці або притулку. За словами Левіна, позбавлення виборчого права ''«часто супроводжувалося відмовленням такій особі в житлі, харчових картках, медичному обслуговуванні, а особливо — засланням».''
Рядок 31:
Відносний спокій на селі, властивий періодові [[НЕП|непу]], тепер повністю зник. Уже в 1928 р. з усіх усюд надходили повідомлення про грабунки, випадки громадянської непокори й опору владі, бунти (в яких, до речі, брали участь і робітники), а також про численні напади на партійних та інших активістів.
 
В Україні у згаданий період кількість зареєстрованих «куркульських терористичних актів» зросла вчетверо (тільки в 1929 р. сталися 1262 випадки). Офіційні дані за дев'ять місяців 1929 р. вказують на організовані «куркулями» 1002 «терористичних акти» лише в центральних губерніях [[РСФРР]] (при цьому було вбито 384 особи; за цими справами засудили 3281 особу, з них 1924 «куркулів» (31,2 %), 1896 «середняків-підкуркульників», 296 «селян-незаможників», 67 «офіційних осіб». Поскільки абсолютно зрозуміло, що під час слідства під категорію «куркулів» прагнули підвести якомога більше обвинувачуваних.
 
''Можна зробити досить певний висновок:'' у своїй масі селяни були відверто вороже настроєні проти радянської влади.
Рядок 47:
Селян особливо приголомшувала експропріація колишніх незаможників, які тяжко працювали під час непу і спромоглися нарешті купити коня чи корову. Зовсім уже парадоксально: доходи пересічного «куркуля» були нижчі, ніж у пересічного сільського урядовця, що переслідував його як представника багатої верстви!
 
На основі класового аналізу, а не реальної дійсності, якраз і грунтувався весь сталінський курс. Це було тим більше згубним, що передбачало «ліквідацію» найпродуктивніших виробників на селі. Однак у діях генсека була й своя невблаганна логіка. Якщо більш зважено, на відміну від [[марксист|марксистів]]ів, розглядати селянське суспільство як загалом раціонально інтегроване ціле, то в ударі [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] можна вбачати фізичне знешкодження природних лідерів селянства, які очолювали опір партійній політиці. Те, що вислів «куркуль» почали вживати в значно ширшому значенні, ніж це передбачала його економічна дефініція (запропонована партією), лише підтверджує такий висновок,— як і формальне запровадження категорії «підкуркульник», котра навіть за сталінськими стандартами не мала ніякого реального змісту.
 
Згідно з офіційною заявою, під «куркулем» розуміли ''«носія певних політичних тенденцій, які дуже часто можна вирізнити в підкуркульникові чоловічої та жіночої статі».''
Рядок 53:
На початок 1931 р. почали офіційно визнавати, що колишні куркулі — свого часу класифіковані так за якоюсь із численних ознак — уже не були такими.
 
Сучасний радянський історик М. Гущин зазначає: ''«Куркулі втратили чимало властивих їм рис: систематичне використання найманої праці, орендування знарядь праці та коней, власні майстерні тощо»'', а отже, «в 1931 р. ставало дедалі важче викривати куркуля, який маскував свою класову суть».
 
Це висловлювання наочно демонструє марксистську концепцію, за якою буття визначає свідомість: якщо людина (в даному випадку «куркуль») протягом певного часу за своїм соціально-економічним статусом відповідала вигаданій марксистами категорії, то потім, втративши відповідні ознаки, вона й далі залишалася під підозрою,— мовляв, лише ''«маскує свою суть»'' — і несла своє тавро мало не до скону.
Рядок 76:
Депортація куркулів була подією таких величезних масштабів, що її нерідко відсторонено трактують як масове явище, пересування мільйонів. Але кожна одиниця серед тих мільйонів була живою людиною й мала свою особисту долю. Деякі так і не встигали дістатися місця свого заслання. Один «куркуль» із хутора Грушка на Київщині сфотографував свою хату, коли залишав її, його заарештували й розстріляли того самого вечора.
 
Людей похилого віку часто просто залишали на місці жити, хто як зможе.
 
В одному селі активіст так і сказав американцеві: 40 куркульських родин депортовано, та ''«ми залишаємо дуже старих, 90-літніх або старших, тут, бо вони вже не становлять загрози для радянської влади».''
 
Вищезгаданий поділ на категорії недовго зберігав можливості для представників третьої з них уникати найгіршої участі: згідно із сучасними радянськими дослідниками, «лояльні куркулі» «так само опиралися колгоспам», а тому «виникла необхідність також пересунути їх у віддалені райони». В перші тижні 1931 р. ще не депортованих українських «куркулів», які не виконали свої хлібозаготівельні норми, експропріювали та заслали, й це переросло, як і на [[Північний Кавказ|Північному Кавказі]] і на Нижньому Поволжі, в «другу хвилю ліквідації куркульства як класу.
 
Один із хуторів у Дніпропетровському окрузі налічував 19 господарств; 10 із них розкуркулили при першій хвилі, а п'ять — при другій. Сільце Грушка 8 Київському окрузі (площа 950 га, 16 маленьких господарств) повністю знищили ще в 1930 р.
Рядок 98:
Таким чином «куркулі» були приречені залишатися в селах і там очікувати на вирішення своєї долі. Ще 26 січня 1930 р. «Правда» попереджала, щоб їм не дозволяли розпродавати майно з торгів і тікати есвіт за очі». Щоправда, цей заклик мало зарадив справі. У тогочасних публікаціях повідомлялося: наприкінці 1930 р. розкуркули-ли 400 тис. господарств, 353,4 тис. залишилося, решта (200—250 тис.) була продана, а їхні власники подалися до міст. За сучасними радянськими дослідженнями, десь 20— 25 % Із 1 млн господарств, офіційно визнаних куркульськими, протягом 1929—1932 рр. «саморозкуркулилисії» (тобто їхні держателі втекли із сіл).
 
За офіційними повідомленнями, в 1929—1932 рр. [[колгосп|колгоспам]]ам передали 15 млн га «куркульських» грунтів. У 1928 р. розмір «куркульського» господарства досягав у середньому 4,5 га, отже, на конфіскованих землях мало розташовуватися 3,3 млн господарств із більш ніж 15 млн мешканців, з яких 10 млн заслали,— за умови, що третина втекла. За словами американського професора М. Левіна, ''«кількість депортованих, яка тепер більш-менш визнається в радянських джерелах, уже перевищує 1 млн господарств, або 5 млн душ»,''— це стосовно лише Російської Федерації й України, а до цього ж треба додати ще дані по інших республіках (наприклад, 40 тис. господарств з Узбекистані). На думку Левіна, фактично ''«10 млн осіб, якщо не більше, напевно депортували»'', 10—11 млн вирахував інший західний дослідник — С. Свяневич, додаючи, що близько третини з них загинуло.
 
Отже, навряд чи буде перебільшенням прийняти 10 млн за ймовірну кількість і 15 млн — за можливу. Одночасно, якими б цифрами ми не оперували, слід ураховувати тих" (передусім глав родин), кого розстріляли або «заслали на [[Соловки]]<nowiki/>». Ми говорили про 20 тис. заарештованих першої категорії наприкінці 1929 р.
 
У «Вопросах истории КПСО" (1975. № 5) розповідається: ''«В першій половині р, органи радянської влади притягнули до відповідальності (тобто заарештували.— Авт.) 96 тис. осіб. То Були куркулі, білогвардійські офіцери, колишні поліцаї, жандарми та інші антирадянські елементи...» ''В Західному Сибіру під час хлібозаготівельної кампанії 1931 —1932 рр. Засудили 100 «куркулів» разом із 700 іншими селянами, охарактеризованими як ''«близькі до них соціально та економічно».''
Рядок 106:
Комуністична влада цілком усвідомлювала злочинний характер операції розкуркулення, яка стала частиною Геноциду-Голодомору українців 1932-1933. З метою контрпропаганди, влада масово публікувала чутки про голод не в Україні, а, наприклад, Німеччині та США (за правописом 1932 року - ПАСШ). Типовим зразком цієї «операції прикриття» є стаття чернігівського журналіста-комсомольця «Про самогубства і випадки вбивства дітей через голод у Північно-Американських Сполучених Штатах», надрукована у газеті Комуна у грудні 1932 року<ref>Носенко П. Г. «Досягнення» ПАСШ / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 26 грудня. Про самогубства і випадки вбивства дітей через голод у Північно-Американських Сполучених Штатах.</ref> - саме тоді Україну лихоманило від самогубств і вбивств дітей на ґрунті голодного психозу.
 
25 жовтня 2007 року [[Служба Безпекибезпеки України]] виступила з ініціативою розсекретити справи про розкуркулення українських селян, які є в розпорядженні СБУ та [[МВС]]. Прес-секретар Служби Безпеки України також зазначила, що від дій комуністичної влади СРСР, спрямованої на так зване розкуркулення, постраждало близько 500 тис. осіб.<ref>[http://novynar.com.ua/politics/11304 «СБУ закликає розсекретити справи про розкуркулення українців», ''Новинар'', 24 жовтня 2007 р.]</ref>
 
 
А ось думка письменника [[Федір Абрамов|Федора Абрамова]]:
Рядок 141 ⟶ 140:
== Примітки ==
{{reflist}}
{{hist-stub}}▼
 
{{Злочини комуністичного режиму}}
Рядок 153 ⟶ 151:
[[Категорія:Репресії в Україні]]
[[Категорія:Злочини більшовицько-комуністичної влади в Україні та проти українців]]
 
 
▲{{hist-stub}}
 
{{Link FA|de}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Розкуркулення