Екзорцизм: відмінності між версіями

'''Екзорцизм''' (від {{lang-el|ἐξορκισμός}})  — процедура вигнання бісів та інших надзвичайних істот з одержимої ними людини за допомогою молитви та певних ритуалів. Уявлення про екзорцизм мають давню історію і є складовою частиною системи вірувань у багатьох релігіях і культах. Особа, яка здійснює екзорцизм називається '''екзорцист'''.

З точки зору [[релігія|релігії]], щоб людина не піддавалася нападкам бісів знову, то вона повинна почати боротися зі своїми гріхами, через які вона дала владу над собою злим духам. Такими гріхами можуть бути не тільки явні "«смертні гріхи"» або боговідступництво, але і очевидні улюблені погані звички, більш тонкі пристрасті: осудження і наклеп, обжерливість і бажання викликати заздрість до себе, честолюбство і грошолюбство, та ін.

Вчення про злих чи добрих духів, що вселилися в людей, і як їх виганяти існувало в [[шаманізм]]і задовго до [[Християнство|християнства]]. Однак ґрунтуючись на [[Біблія|Біблії]] християнство вважає, що першим був [[Ісус Христос]], Який вилікував багатьох біснуватих: "«Коли ж Він прийшов до дому, сліпі приступили до Нього. І говорив їм Ісус: Чи ж вірите ви, що Я можу це зробити? Вони кажуть Йому: Так, Господи! Тоді він доторкнувся до їхніх очей і сказав: по вірі вашій нехай буде вам. І відкрилися очі їх"» (Євангеліє від Луки гл. 9 ст. 27).

* У наш час{{коли}} [[Католицька Церква]] готує екзорцистів в університеті "«Athenaeum Pontificium Regina Apostolorum"». Офіційно в ієрархії Римо-католицької Церкви був певний чин особи до [[Другий Ватиканський собор|II Ватиканського собору]], після чого чин екзорциста був скасований в "«motu proprio"» Папи Римського [[Павло VI|Павла VI]] "«Ministeria quaedam"» 15 серпня [[1972]]  р. та в інструкції Конгрегації богослужіння і Таїнств "«Immensae caritatis"» 29 січня [[1973]]  р.. Як інші малі чини чин екзорциста зберігається в традиціоналістських спільнотах (наприклад у "«Братстві Святого Петра"»). Історично екзорцистів відносили до малих чинів кліру ({{lang-la|ordines minores}}), до числа яких відносили також і остіаріїв, читців та аколітів. Цей чин з'явився в Католицизмі в XVI  ст. після Тридентського собору. Назва не мала прямого відношення до сучасного розуміння цього слова (священники вигоняючі бісів також називаються екзорцистами), і пов'язано це з обрядом екзорцизму під час святого Таїнства Хрещення для очищення катехуменів (оглашених) від первородного гріху. Початково здійснювати цей обряд було одним із обов'язків екзорцистів, але згодом цей обряд Хрещення став здійснювати священник. Екзорцисти під час Меси, як інші малі чини, одягалися в "«суперпеліцеум"». Часто екзорцистат розглядався як початкова ступінь для отримання священичого сану [[диякон]]а.

* В Православній Церкві практика "«вичитки"»<ref name="Чин отчитки (изгнание злых духов) в Свято-Троице-Сергиевой Лавре Архимандрита Германа">[http://www.bogistina.info/exorcism/german.shtml Чин отчитки (изгнание злых духов) в Свято-Троице-Сергиевой Лавре Архимандрита Германа] {{ref-ru}}</ref> (екзорцизма) також була і є з використанням «Большого требника» [[Петро Могила|Петра Могили]] як католицький вплив на Київську Духовну Школу [[XVII]] &nbsp;ст., і виключно з дозволу єпископа<ref>http:///www.bogistina.info/exorcism/german.shtml {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.srcc.msu.su/bib_roc/jmp/02/06-02/10.htm Журнал МП РПЦ, 06-2002] {{ref-ru}}</ref>. Оскільки слухати бісів на думку [[Отці Церкви|Святих Отців]] є небезпечно, то практику екзорцизму деякі припиняють<ref>[http://www.pravmir.ru/oxota-na-besov/ Интернет-СМИ «Православный мир», «Охота на бесов»] {{ref-ru}}</ref>. Адже не всі християни ведуть святий образ життя, а саме для успіху екзорцизму вимагається святість екзорциста<ref>[http://www.pravbeseda.ru/library/index.php?page=book&id=476 Осипов А. И., проф. &nbsp;— Экзорцизм] {{ref-ru}}</ref>.

Сучасна медицина розглядає одержимість як окремий випадок психічного розладу. Так званим одержимим притаманні класичні симптоми [[Істерія|істерії]], [[Маніакальний синдром|маніакального синдрому]], [[психоз]]у, [[Синдром Туретта|синдрому Туретта]], [[Епілепсія|епілепсії]], [[Шизофренія|шизофренії]] або роздвоєння особистості ([[параноя]])<ref name="How Exorcism Works">[http://science.howstuffworks.com/exorcism5.htm How Exorcism Works]</ref><ref>[https://scholarsbank.uoregon.edu/dspace/handle/1794/1530 J. Goodwin, S. Hill, R. Attias «Historical and folk techniques of exorcism: applications to the treatment of dissociative disorders»]</ref><ref>[http://www.leaonline.com/doi/abs/10.1207/s15327752jpa6603_4 Journal of Personality Assessment (abstract)]</ref>. У випадку роздвоєння особистості 29% опитаних «альтер его» вважало себе «[[демон]]ами»<ref>[http://www.rcpsych.ac.uk/pdf/erlendsson_01_jun_03.pdf Microsoft Word &nbsp;— Haraldur Erlendsson 1.6.03 Multiple Personality<!-- Bot generated title -->]</ref>. Крім того, існує форма мономанії (різновид параної), яка називається [[демон]]оманія або [[демон]]опатія, в якій пацієнт вірить, що він одержимий одним або кількома [[демон]]ами. Випадки зцілення через екзорцизм учені пов'язують з ефектом плацебо і самонавіюванням<ref>[http://www.livescience.com/strangenews/050830_emilyrose.html Voice of Reason: Exorcisms, Fictional and Fatal]</ref>. Деякі люди, які вважали себе «одержимими», насправді страждали нарцисизмом або низькою самооцінкою і діяли як «одержимі [[демон]]ом», щоб привернути до себе увагу<ref name="How Exorcism Works"/>. З точки зору вчених християн ставлення до такої позиції деяких учених є, як до «духовно сліпих, матеріалістів і навіть атеїстів». Бо лише невіра в об'єктивне існування духовного світу (а значить і заперечення існування Бога) може заставляти обґрунтовувати все виключно суб'єктивно матеріалістичним підходом, на якому побудована сучасна наукова [[психіатрія]]. У відповідь психіатри піддають препаруванню сам досвід православ'я і небезуспішно говорять про "«постнавіюваний екзорцизм"», коли симптоми розвиваються під впливом авторитетного сугестора, в даному випадку священика, який часто зцілює від породжених ним же симптомів.<br />

* «Останнє вигнання диявола» 2010 &nbsp;р.,

* «Екзорцизм» 2006 &nbsp;р., «Острів» 2006 &nbsp;р.,

* «[[Шість демонів Емілі Роуз]]» 2005 &nbsp;р.,

* «Виганяючий диявола» 1973 &nbsp;р.,

* "«Ритуал"»,

* "«Одержима"» 2012р2012&nbsp;р. та інші.

В фільмі «Шість демонів Емілі Роуз» показаний досвід вигнання бісів, що закінчився летальним результатом. Фільм заснований на реальних подіях 1976 &nbsp;р. -&nbsp;— сеансу вигнання диявола з молодої дівчини, яка померла. Священикові-екзорцисту, що проводив обряд, було пред'явлено звинувачення у вбивстві, хоча процес офіційно був ініційований Католицькою Церквою. Священик вивчав історію появ на землі демона, що погубив дівчину, і намагається довести в суді факт існування надприродних сил і їх здатність втручатися в життя людей (фактичні імена головних героїв і місце подій у фільмі змінені).

* A. De Vincentiis, Patologie a carattere religioso, in: "«Estasi"», editore Avverbi 1999.

* G. Paxia, The Devil's Scourge -&nbsp;— Exorcism during the Italian Renaissance, Ed. WeiserBooks 2002.

* E. Martoglio, Indemoniati...Indemoniati… Indagine sulla possessione diabolica e l'esorcismo, Ed. Ananke 2007.

* Махов А. Е., "«HOSTIS ANTIQUUS: Категории и образы средневековой христианской демонологии (Опыт словаря)"», изд. "«Intrada"», г. Москва, 2006 г., стр. 367—374367–374. {{ref-ru}}

* [http://www.exorcismus.org/jekzorcizm-jekzorcist/172-chto-takoe-jekzorcizm "«Экзорцизм и экзорцист"»] {{ref-ru}}

* [http://ec-dejavu.ru/e/Exorcism.html А. &nbsp;Е. &nbsp;Махов, "«Экзорсизм"»] {{ref-ru}}