Відкрити головне меню

Зміни

190 байтів вилучено ,  6 років тому
м
[[Файл:Die Schlacht von Chocim 1621.jpg |thumb|300px|[[Хотинська битва (1621)]]]]
[[Файл:Jan Karol Chodkiewicz in Chocim 1621.jpg|thumb|300px|[[Ян Кароль Ходкевич]] в [[Хотинська битва (1621)|Хотинській битві]]]]
'''Хотинська війна 1620—1621 років''' — війна султанської [[Туреччина|Туреччини]] проти [[Польща|Польщі]], яка завершилася [[Хотинська битва|4-тижневою битвою об'єднаних сил українського козацького і польського шляхетського військ проти турецько-татарських загарбників під Хотином]] (звідси її назва) і поразкою турків.
 
== Причини війни ==
Основними причинами Хотинської війни стали агресивна зовнішня політика [[Туреччина|Туреччини]] щодо [[слов'яни|слов'янського світу]], безперервні руйнівні походи [[Козаки|запорожців]] на [[Кримське ханство|кримські]] й турецькі землі, посилення впливу [[Річ Посполита|Польщі]] на [[Молдавське князівство|Молдовське князівство]], яке вважалось васалом [[Порта|Отоманської Порти]]. Безпосереднім приводом до війни став напад у [[1619]] р. з території Польщі напівбандицьких загонів так званих [[Лісовчики|лісовчиків]] на [[Семигород]]чину, князь якої [[Габор Бетлен|Габор Бетлен]] був турецьким [[васал]]ом. Скориставшись цим, [[султан]] [[Осман II|Осман II]] планував спочатку покарати про-польськи налаштованого молдавського князя Граціана і знову підпорядкувати Молдавію своєму впливу.
 
== Цецорська битва ==
{{main|Цецорська битва 1620}}
 
Влітку [[1620]] р. Іскандер паша на чолі 60-тисячного війська почав наступ на Молдавію. Польський уряд ухвалив рішення подати Граціану військову допомогу залучивши до походу значну кількість українських [[Запорозька Січ|козаків]]. Але [[Польний гетьман коронний|коронний гетьман]] [[Станіслав Жолкевський|Станіслав Жолкевський]] не надто бажав бачити їх під своїм командуванням і все повторював — «''не хочу я з Грицями воювати нехай ідуть до ріллі альбо свині пасти''». Але й козаки не прагнули з ним воювати. Незважаючи на успіхи в [[Московія|Московщині]] у козацькій пам'яті він залишався головним винуватцем розгрому [[Повстання Наливайка|повстання]] [[Наливайко Северин|Наливайка]] i катом українського народу. Тому до походу вдалось вислати не більше 1.6 тис. [[Реєстрові козаки|реєстрових козаків]] у тому числі й [[Сотня|сотню]] [[Михайло Хмельницький|Михайла Хмельницького]] де перебував і його син [[Богдан Хмельницький|Богдан]]. Все військо Жолкевського налічувало приблизно 9 тис. жовнірів.
 
[[24 серпня]] ([[3 вересня]] на н.с.) 1620 р. військо Жолкевського переправилося на правий берег [[Дністер|Дністра]] i захопило молдавські фортеці. Тут до нього приєднався господар Молдавії Граціан з 600-ма своїми однодумцями. Військо союзників зробило стрімкий марш i [[2 вересня]] зайняло позиції поблизу с. [[Цецора|Цецори]], розташованого на березі [[Прут]]а за 18 верст від [[Ясси|Ясс]]. 8 — 11 вересня відбулись [[Цецорська битва 1620|вирішальні бої під Цецорою]] в ході яких польське військо зазнало поразки. Багато жовнірів і козаків загинуло, серед них і Михайло Хмельницький, чимало потрапило в полон, у тому числі й [[Богдан Хмельницький]]. Відступаючих до [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця-Подільського]] поляків турки і татари остаточно розгромили [[26 вересня]] біля с. Савки. Сам коронний гетьман Жолкевський загинув, польний гетьман [[Станіслав Конєцпольський|Станіслав Конецпольський]], магнати [[Микола Потоцький|Микола Потоцький]], [[Ян Тишкевич|Ян Тишкевич]] та інші були взяті у полон. Головну причину поразки польські урядовці вбачали у тому, що Жолкевський не залучив до війни необхідну кількість козаків.
 
[[Річ Посполита]] втратила військо і опинилась безборонною перед грізним противником. Татарські орди розтеклися по [[Поділля|Поділлю]] i [[Галичина|Галичині]], дійшли до [[Львів|Львова]] i [[Перемишль|Перемишля]], грабували населення, руйнували міста і села. На захист України виступила [[Запорозька Січ]]. Частина запорожців рушила на Поділля, дійшла до кордонів Молдавії, завдала низку поразок невеликим татарським загонам і захопила [[Білгород-Дністровський|Білгород]]. А 15 тис. козаків вирушили у похід на [[Крим]]ське узбережжя й зруйнували 15 татарських містечок, у тому числі [[Баксей]], [[Бодзек]], [[Зухарей]], [[Земза]]. Своїми діями запорожці витискали татар з українських земель і попереджали можливий наступ.
Тим часом турецький султан [[Осман ІІ]] [[Мобілізація|відмобілізував]] війська, наказав головному [[адмірал]]ові прикрити [[Стамбул]] [[Ескадра|ескадрою]] з 40 [[Галера|галер]] від можливого нападу Чорноморського флоту козаків і у квітні вирушив у похід на Річ Посполиту. Шлях був довгим і тяжким. Військові вантажі перевозились в основному морем.
 
Невдовзі [[Запорозька Січ|Запорозька Січ]] почала активні воєнні дії на морі. На початку червня запорозька [[Флотилія|флотилія]] показалась напроти [[Річкова дельта|гирла]] [[Дністер|Дністра]]. Турецька ескадра Халіли-паші потопила 5, захопила 18 козацьких чайок і полонила близько 300 козаків. Для захисту гирла [[Дунай|Дунаю]] султан відправив головного адмірала з ескадрою. Але козаки минули турецький флот, спалили містечко [[Ахіоль]], а потім на 16 чайках пішли до [[Стамбул]]а. Маючи лише три галери, начальник охорони палацу не наважився на морський бій з козаками і лише з жахом дивився, як ті руйнували найближчі селища. Козаки дошкуляли туркам і в інших місяцях, тримаючи їх у постійній напрузі, змушуючи постійно звертатись до султана по допомогу.
 
Тим часом [[Петро Конашевич Сагайдачний|Сагайдачний]] i Бородавка збирали добровольців для участі у воєнних діях. У червні в урочищі Суха Діброва, що між [[Біла Церква|Білою Церквою]] i [[Ржищів|Ржишевом]], відбулась козацька рада, яка розглядала питання про участь запорожців у війні. На неї прибуло понад 40 тис. осіб. У тяжку годину козацькі лідери припинили суперечки і заради майбутнього вирішили подати Польщі максимальну допомогу. Рада ухвалила рішення направити козацьке військо на чолі з гетьманом Бородавкою у Молдавію, а Сагайдачного — у Варшаву на переговори з польським королем. У 20-х числах липня Сагайдачний кілька разів зустрічався з королем і вів з ним переговори стосовно задоволення вимог козаків. Реакція [[Владислав IV Ваза|Владислава]] на них була позитивною.
{{main|Хотинська битва 1621}}
[[Файл:Piotr Konaszewicz Sahajdaczny.PNG|200пкс||thumb|Петро Конашевич Сагайдачний]]
Польське військо під командуванням коронного гетьмана [[Ян Кароль Ходкевич|Карла Ходкевича]] підійшло до лівого берега Дністра і зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього і діяти спільно. Однак [[Яцько Бородавка-Неродич|Бородавка]] побоювався можливого [[Сепаратний мир|сепаратного миру]] поляків з турками і відповів, що дасть згоду, коли польське військо вступить на територію Молдавії. Це означало початок Польщею воєнних дій безпосередньо проти Туреччини. Після цього польському урядові вже не було куди відступати. До [[20 серпня]] (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Дністра і заклав табір під [[Хотин|Хотином]]ом.
 
На другий день до польського табору прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустріли і командування, i прості вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речі Посполитої на відміну від непевного Бородавки. На чолі невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького війська, щоб прискорити його рух. Вночі він наскочив на турецький табір, під час сутички був поранений у руку татарською стрілою і ледве врятувався. Проблукавши цілу ніч по лісу, він на ранок вийшов до Дністра, переправився на лівий берег і добрався до козацького війська, що стояло під [[Могилів-Подільський|Могилевом]].
* Сас П. М. Хотинська війна 1621 року / НАН України. Інститут історії України. Видання 2-ге, виправлене і доповнене. – Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2012. – 526 с.
* Чухліб Т. В. Козаки та Яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500 — 1700 рр. — К.,2010
* [[Радослав Сікора]]: ''З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN: 978-966-378-260-7. [http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].
 
== Див. також ==
[[Категорія:Польсько-турецькі війни]]
[[Категорія:Війни в історії України]]
[[Категорія:Війни 17XVII століття]]
[[Категорія:I Річ Посполита]]
[[Категорія:Османська імперія]]