Конголезька криза: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 9:
З [[1908]] року країна була колонією [[Бельгія|Бельгії]] та носила офіційну назву [[Бельгійське Конго]]. На той час населення Конго становило приблизно 13 млн чорношкірих жителів та близько 100 тис. білих поселенців, що обіймали керівні посади.
 
Наприкінці [[1950]]-х років посилився рух [[Конголезці|конголезцівконголезці]]в за здобуття незалежності. Найбільшою підтримкою народу користувалися дві організації, що спиралися на різні групи племен: [[Національний рух Конго]] (лідер [[Патріс Лумумба]]) та [[Асоціація народу баконго]] (лідер [[Жозеф Касавубу]]).
 
В січні [[1959]] року в Леопольдвілі пройшли масові демонстрації з вимогою негайно надати Конго незалежність. Проти демонстрантів було застосовано зброю, однак, бельгійський уряд зробив заяву про початок демократичних перетворень в Бельгійському Конго. В жовтні того ж року після кількох демонстрацій, організованих Національним рухом Конго, лідер організації Патріс Лумумба був заарештований та засуджений до 6 місяців ув'язнення за організацію антидержавних маніфестацій.
Рядок 15:
На початку [[1960]] року в [[Брюссель|Брюсселі]] пройшла конференція стосовно проблем Бельгійського Конго за участю ватажків національно-визвольного руху. Результатом круглого столу стало вимушене рішення уряду Бельгії про надання незалежності колонії. Також була визначена дата проголошення самостійності — [[30 червня]] [[1960]] року.
 
В травні в колонії пройшли вибори до парламенту та провінційних зборів. Потім [[Президент Демократичної Республіки Конго|президентом]] країни став Жозеф Касавубу, [[Прем'єр-міністр Демократичної Республіки Конго|прем'єр-міністром]] — Патріс Лумумба.
 
Одразу ж після здобуття незалежності молода держава зіткнулася з численними проблемами соціально-економічного характеру: бідність населення, міжплеменні конфлікти, прагнення західних [[Монополія|монополій]] утримати свої позиції в економіки країни, дефіцит висококваліфікованих кадрів тощо. Посилилось невдоволення корінних мешканців, почалися акції (на кшталт вбивств, масових згвалтувань та катувань) проти білого населення країни, що спричинило їх виїзд з держави та посилило внутрішню соціально-економічну кризу.
Рядок 25:
В липні бельгійські війська, скориставшись безладом (це коли вищезгадувані акції проти білих здійснювали прямо на вулицях всі, кому заманеться, особливо ті конголезьці, хто служив в поліції та армії та, відповідно, мав зброю, аби полегшити здійснення тих акцій) [[Демократична Республіка Конго|Конго]], висадили в [[Леопольдвіль|Леопольдвілі]] та [[Елізабетвіль|Елізабетвілі]] свій десант і трохи - протизаконно, який жах - обмежили акції проти білих місцями своєї відсутності. В той самий час [[Моїз Чомбе]], підтримуваний бельгійським урядом, оголосив про відділення найбагатшої провінції Конго [[Катанга|Катанги]]. Після цього в інших конголезьких провінціях посилилися сепаратистські рухи.
 
В ситуацію, що склалася, втрутились великі держави. [[Радянський Союз]] підтримував [[Марксист|марксистамарксист]]а Лумумбу, [[КНР]] обіцяла надіслати до Конго своїх добровольців. Аби уникнути проникнення до Конго соціалістичних держав, [[Сполучені Штати]] вирішили залучити [[ООН]] до стабілізації ситуації в державі — за порадою США конголезьке керівництво звернулося до [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]]. [[15 липня]] [[1960]] року було прийнято резолюцію про направлення до республіки міжнародного контингенту чисельністю 20 тис. осіб, наданих 27 країнами, переважно [[Африка|африканськимиафрика]]нськими. В формуванні контингенту не брала участі жодна країна, що є постійним членом Ради Безпеки. Міжнародна місія мала на меті відновлення порядку у великих містах країни, проте боротьба з сепаратизмом в провінціях, що відділилися, не входило до їх мандату.
 
На прохання Патріса Лумумби в серпні 1960 року було надано допомогу з боку СРСР у вигляді 20 військових літаків з екіпажами та 100 вантажівок, а також групи радників. Цей факт став причиною протистояння між Лумумбою та частиною керівництва Конго, яка не бажала проникнення СРСР в країну. Конфлікт між Лумумбою та Касавубою, якого підтримав голова штабу конголезької армії [[Мобуту Сесе Секо|Мобуту]], закінчився арештом [[14 вересня]] прем'єр-міністра та висланням усіх радянських дипломатів і радників з держави. Пізніше Лумумба був виданий катанзьким сепаратистам та був вбитий на початку [[1961]] року. До середини [[1962]] року прихильники Лумумби продовжували боротьбу, спираючись на [[Східна провінція (Конго)|Східну провінцію]].
Рядок 33:
У вересні [[1961]], грудні [[1962]] та січні [[1963]] років силами ООН було проведено наступальні операції проти сепаратистів, в результаті чого було повалено режим Чомбе в Катанзі, але західні монополії зберегли свої позиції в державі.
 
У вересні-жовтні 1963 року конголезький уряд спробував навести лад в країні жорсткими методами. Були заборонені найбільші політичні партії, парламент розпущено, в столиці було введено надзвичайний стан. Ці події спричинили масову міграцію населення в міста.
 
Контингент ООН було виведено з країни в [[1964]] році. Президент Касавубу призначив прем'єр-міністром Чомбе, який остаточно розправився з послідовниками Лумумби, захопивши за допомогою бельгійських парашутистів [[Стенлівіль]].
Рядок 46:
* [http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/84.htm Конголезька криза і ООН]
 
{{War-stub}}
{{Війни XX століття}}
 
[[Категорія:Демократична Республіка Конго]]
[[Категорія:Конголезька криза]]
[[Категорія:Війни 20XX століття]]
 
 
{{War-stub}}