Опосум віргінський: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 74:
Віргінські опосуми населяють різноманітні місцевості, від порівняно посушливих місцевостей до приморських районів, однак у цілому воліють триматися [[Вологий клімат|вологих]] за[[ліс]]нених ділянок, особливо заростей по берегах [[Водойма|водойм]] і [[Болото|боліт]]. Легко адаптуються до присутності [[людина|людей]]. На відпочинок зазвичай влаштовуються в [[Дупло|дуплах]] дерев, в купах хмизу, сміття, в населених районах - у покинутих будівлях та підземних комунікаціях. Самі [[нора|нір]] не риють, користуються чужими порожніми норами; як правило, [[Самка|самки]] займають їх на час виведення потомства, влаштовуючи [[гніздо|гнізда]]. Однак відсутність доступних нір поширення опосумів не обмежує<ref name="lay">Lay, D.W. 1942. Ecology of the opposum in eastern Texas. Jour. Mammal. 23:147-159.</ref>.
 
Віргінські опосуми - [[територіальні тварини]], хоча, ймовірно, ведуть частково бродячий спосіб життя, залишаючись на одній території не більше 6 місяців<ref>Hunsaker, D., II, and D. Shupe. 1977. Behavior of New World marsupials. Pages 279-347.</ref>. Дослідження<ref>Llewellyn, L.M. and F.H. Dale. 1964. Notes on the ecology of the opossum in Maryland. Jour. Mamm. 45:113-122.</ref> показали, що типова ділянка перебування опосума не округлої форми, а простягається вздовж течії [[річка|річки]] або [[Струмок|струмка]]. Її площа варіює від 0,12 до 23,47 га, в середньому 4,65 га ([[Техас]])<ref name="lay"/>, однак іноді може займати до 254 га. Опосуми ведуть одиночний спосіб життя; соціальні зв'язки розвинені слабо - за винятком репродуктивноїрепродуктивного поведінкиперіоду, дорослі особини демонструють одне до одного [[ворожість]]. Хоча самок вдається утримувати в неволі групами, дорослі [[Самець|самці]] незмінно вступають у сутички, аж до смерті слабшого самця<ref name="mcmanus"/>. Агресивна поведінка включає агресивні вокалізації (шипіння, верески), демонстрацію оскалених зубів і фізичний контакт. Слабший супротивник може впадати в кататонію.
 
Порівняно з іншими [[Ссавці|ссавцями]] опосуми виглядають досить повільними і незграбними. При бігу вони розвивають швидкість до 7,4 км/год. Лазять за допомогою протиставленних великих [[пальці]]в і хапального [[хвіст|хвоста]], а також непогано, хоча і повільно (зі швидкістю до 1,1 км/год), плавають. У воду кидаються в разі [[Небезпека|небезпеки]], без зусилля покриваючи відстань до 100 м<ref name="mcmanus"/>. За серйозної небезпеки опосуми «прикидаються» мертвими (насправді, дана [[реакція]] на сильний [[стрес]] є мимовільною), хоча можуть демонструвати ій агресивну поведінку. Сильно наляканий опосум входить доу каталептичний стан, який може тривати від кількох хвилин до 2-6 годин. При цьому опосум лежить на боці, відкривши очі й пащу, його м'язи розслаблюються, а анальні [[Залоза|залози]] виділяють смердючу зеленувату [[Секреція|секрецію]]. Чутливість до тактильної стимуляції помітно знижується, хоча тварини можуть слабко реагувати на раптові звуки.
 
За [[Шерсть|шерстю]] опосуми доглядають за допомогою пальців задніх [[Кінцівки|кінцівок]] (крім великого), вичісуючи ними [[паразит]]ів. Вони умивають мордочку передніми лапами, подібно [[кішка]]м. Чіпкий [[хвіст]] використовується не тільки при лазінні, але і для перенесення будівельних матеріалів для гнізда.
Рядок 102:
 
[[Файл:Didelphis virginiana westerncanada2007.jpg|250px|thumb|Подібно до єнота опосуми можуть жити поряд з людьми]]
Віргінський опосум - звичайна для Північної Америки [[тварина]], через невибагливості легко [[Адаптація (біологія)|адаптуються]] до проживання у місцевостях, населених людьми. Подібно до [[Ракун|єнот]]а, опосумів часто можна спостерігати, як вони риються в смітті. Однією з основних причин смертності опосумів є загибель на дорогах. У південно-східній частині США на опосумів традиційно полюють ради їстівного [[М'ясо|м'яса]] і жорсткого [[Хутро|хутра]], яке йде на виготовлення [[верхній одяг|верхнього одягу]] іта наінших обробкувиробів. Приносять деяку шкоду [[сад]]амсадам і [[Поле|полям]].
 
У списку [[Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи|Міжнародної Червоної книги]] віргінському опосумові присвоєно статус найменшого ризику зникнення ({{lang-en|Least concern}}).