Талій: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
KLBot2 (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 9:
== Походження назви ==
Назву елемент отримав за характерними зеленими лініями свого спектру і зеленим забарвленням полум'я. Від {{lang-el|θαλλος}} — молода зелена галузка.
== Отримання ==▼
Технічно чистий талій очищають від інших елементів, що містяться в колошниковому пилу (Ni, Zn, Cd, In, Ge, Pb, As, Se, Te), розчиненням в теплій розведеній кислоті з наступним осадженням нерозчинного сульфату свинцю і додаванням HCl для осадження хлориду талію (TlCl). Подальше очищення досягається [[електроліз]]ом сульфату талію у розбавленій сірчаній кислоті з використанням платинового дроту та виділенням талію в атмосфері водню при 350–400° С.▼
== Властивості ==
Рядок 20 ⟶ 17:
Деякими своїми властивостями (фізичними та хімічними) талій нагадує [[свинець]]. Він важкий, м'який та легкоплавний метал. Хромат та йодид талію — жовтого кольору, нерозчинні у воді солі.
Tl<sup>3+</sup> подібний до своїх аналогів — [[індій|індію]], [[галій|галію]], [[алюміній|алюмінію]]. Проте тривалентний талій не утворює [[галун]]и. Tl<sup>3+</sup> — активний окисник, на відміну від своїх аналогів по групі. Цим він подібний до свинцю (IV)та золота (III).
▲== Отримання ==
▲Технічно чистий талій очищають від інших елементів, що містяться в колошниковому пилу (Ni, Zn, Cd, In, Ge, Pb, As, Se, Te), розчиненням в теплій розведеній кислоті з наступним осадженням нерозчинного сульфату свинцю і додаванням HCl для осадження хлориду талію (TlCl). Подальше очищення досягається [[електроліз]]ом сульфату талію у розбавленій сірчаній кислоті з використанням платинового дроту та виділенням талію в атмосфері водню при 350–400° С.
==Поширення==
Сер. вміст Т. в земній корі ([[кларк]]) 4,5•10-5% (мас), зокрема в ультраосновних породах 10−6 %, в основних породах 2×10−5 %, у морській воді 0,01 мкг/л. Як і лужні метали, талій концентрується у верхній частині земної кори — в гранітному шарі, в якому його вміст 1,5×10–4%.
Талій належить до розсіяних елементів. Міститься у обманках і колчеданах цинку, міді й заліза, у калійних солях і слюдах. Відомо лише 7 мінералів талію ([[круксит]] (Cu, Tl, Ag)<sub>2</sub>Se, [[лорандит]] TlAsS<sub>2</sub>,, [[врбаїт]] Tl<sub>4</sub>Hg<sub>3</sub>Sb<sub>2</sub>As<sub>8</sub>S<sub>2</sub>0 (або TlSbAs<sub>2</sub>S<sub>5</sub>), [[гутчинсоніт]] (Pb, Tl)S• Ag<sub>2</sub>S•5As<sub>2</sub>S<sub>5</sub>, [[авіценіт]] Tl<sub>2</sub>O<sub>3</sub> і ін.), усі вони вкрай рідкісні.
Т. як ізоморфна домішка входить до кристалічної ґратки ґаленіту, сфалериту, марказиту. Головна маса талію пов'язана із сульфідами й насамперед з дисульфідами заліза. У [[пірит]]і він установлений в 25 % проаналізованих зразків. Його вміст у дисульфідах заліза нерідко становить 0,1 - 0,2 %, а іноді досягає 0,5 %. У галеніті вміст талію становить 0,003-0,1 %. Високі концентрації талію в дисульфідах і галенітах характерні для низькотемпературних свинцево-цинкових родовищ у вапняках. У деяких сульфосолях вміст талію сягає 0,5 %. Невелика кількість талію зустрічається в багатьох інших сульфідах, наприклад у сфалеритах і халькопіритах деяких мідноколчеданних родовищ його вміст коливається від 25 до 50 г/т.
Найбільша геохімічна подібність талію спостерігається до К, Rb, Cs, Pb, Ag, Cu, Bi. Талій легко мігрує в біосфері. Із природних вод він сорбується вугіллям, глинами, гідроксидами марганцю, накопичується при випаровуваннях води (напр., в озері Сиваш до 5×10−8 г/л). Виявлений у калієвих мінералах (слюді, польових шпатах), сульфідних рудах: галеніті, сфалериті, марказиті ( до 0,5 %), кіноварі.
== Застосування ==
| |||