Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
'''П'єзоефект''' ({{lang-ru|пьезоэффект (пьезоэлектрический эффект)}}, {{lang-en|piezoeffect, piezoelectric effect}}, {{lang-de|Piezoeffekt m}}) – виникнення електричних [[заряд]]ів (п’єзоелектрики) на гранях деяких [[кристал]]ів при їх деформації (напруженні), або навпаки – виникнення деформації (напруження) цих [[кристал]]ів внаслідок дії [[електричне поле|електричного поля]].
 
Перші дослідження п'єзоефектєзоефекту виконані [[Кюрі П'єр|П.Кюрі]] ([[1880]]) на кристалі кварцу. П'єзоефект властивий понад 1500 речовинам. Спостерігається у всіх [[сегнетоелектрики|сегнетоелектриків]] і у багатьох [[піроелектрики|піроелектриків]]. На відміну від [[електрострикція|електрострикції]], [[п'єзоефект]] залежить від напряму силових ліній поля, тому дія на площини кристалу перемінних електричних полів приводить до його [[вібрації]]. Найбільш значна амплітуда коливання кристалу має місце у випадку, коли частота коливань поля відповідає резонансній частоті коливань кристалу.
 
Ступінь [[поляризація|поляризації]] кристалу при п'єзоефекті прямо пропорційний механічному напруженню. Коефіцієнт пропорційності між ними називається п’єзоелектричним модулем. Для характеристики п'єзоефекту використовують відношення п’єзомодуля порід до п’єзомодуля монокристалу [[кварц]]у. Найбільший п'єзоефект має жильний кварц (10% від модуля [[монокристал]]у), п'єзомодуль [[кварцит]]ів – 1% від модуля монокристалу, [[ґнейс]]ів і [[ґраніт]]ів – 0,2-0,5%.