'''П'єзоефект''' ({{lang-ru|пьезоэффект (пьезоэлектрический эффект)}}, {{lang-en|piezoeffect, piezoelectric effect}}, {{lang-de|Piezoeffekt m}}) – виникнення електричних [[заряд]]ів (п’єзоелектрики) на гранях деяких кристалів[[кристал]]ів при їх деформації (напруженні), або навпаки – виникнення деформації (напруження) цих [[кристал]]ів внаслідок дії [[електричне поле|електричного поля]].
Перші дослідження П.п'єзоефект виконані [[Кюрі П'єр|П.Кюрі]] ([[1880]]) на кристалі кварцу. П.'єзоефект властивий понад 1500 речовинам. Спостерігається у всіх сегнетоелектриків і у багатьох [[піроелектрики|піроелектриків]]. На відміну від [[електрострикція|електрострикції]], [[п'єзоефект]] залежить від напряму силових ліній поля, тому дія на площини кристалу перемінних ел.електричних полів приводить до його [[вібрації]]. Найбільш значна амплітуда коливання кристалу має місце у випадку, коли частота коливань поля відповідає резонансній частоті коливань кристалу.
Ступінь [[поляризація|поляризації]] кристалу при П.п'єзоефекті прямо пропорційний механічному напруженню. Коефіцієнт пропорційності між ними називається п’єзоелектричним модулем. Для характеристики П.п'єзоефекту використовують відношення п’єзомодуля порід до п’єзомодуля монокристалу [[кварц]]у. Найбільший П.п'єзоефект має жильний кварц (10% від модуля [[монокристал]]у), п’єзомодульп'єзомодуль [[кварцит]]ів – 1% від модуля монокристалу, [[ґнейс]]ів і [[ґраніт]]ів – 0,2-0,5%.
