П'єзоефект: відмінності між версіями

109 байтів додано ,  14 років тому
нема опису редагування
Немає опису редагування
Немає опису редагування
'''П'єзоефект''' ({{lang-ru|пьезоэффект (пьезоэлектрический эффект)}}, {{lang-en|piezoeffect, piezoelectric effect}}, {{lang-de|Piezoeffekt m}}) – виникнення електричних зарядів[[заряд]]ів (п’єзоелектрики) на гранях деяких кристалів при їх деформації (напруженні), або навпаки – виникнення деформації (напруження) цих кристалів[[кристал]]ів внаслідок дії [[електричне поле|електричного поля]].
 
Перші дослідження П. виконані П.Кюрі (1880) на кристалі кварцу. П. властивий понад 1500 речовинам. Спостерігається у всіх сегнетоелектриків і у багатьох [[піроелектрики|піроелектриків]]. На відміну від [[електрострикція|електрострикції]], п’єзоефект[[п'єзоефект]] залежить від напряму сило-вихсилових ліній поля, тому дія на площини кристалу перемінних ел. полів приводить до його вібрації. Найбільш значна амплітуда коливання кристалу має місце у випадку, коли частота коливань поля відповідає резонансній частоті коливань кристалу.
 
Ступінь [[поляризація|поляризації]] кристалу при П. прямо пропорційний механічному напруженню. Коефіцієнт пропорційності між ними називається п’єзоелектричним модулем. Для характеристики П. використовують відношення п’єзомодуля порід до п’єзомодуля монокристалу [[кварц]]у. Найбільший П. має жильний кварц (10% від модуля [[монокристал]]у), п’єзомодуль [[кварцит]]ів – 1% від модуля монокристалу, [[ґнейс]]ів і [[ґраніт]]ів – 0,2-0,5%.