Відкрити головне меню

Зміни

м
стильові правлення за допомогою AWB
Народився в сім'ї шкільного вчителя. З [[1893]] жив в [[Кишинів|Кишиневі]], де батько працював податковим інспектором.
 
Після закінчення гімназії навчався на економічному відділенні юридичного факультету [[Московський державний університет|Московського університету]] (у 1911 виключений за участь в революційній діяльності). Під час революції 1905-07 спільно зі своїм кращимнайкращим другом Іллею Еренбургом брав активну участь в студентських демонстраціях, організованих студентами Московського університету. У 1906 вступив в РСДРП, прилучившись до більшовиків. У віці 19 років разом з Григорієм Сокольниковим організував в Москві молодіжну конференцію 1907, яка згодом вважалася попередницею комсомолу
 
У [[1908]]—[[1910]] — член Московського комітету РСДРП, вів роботу в профспілках. В цей час зблизився з В. М. Смирновим і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Н. М. Лукіною.
У [[1929]]—[[1932]] був членом Президії [[Вища Рада Народного Господарства (ВРНГ)|ВРНГ]] СРСР, завідуючим науково-технічним управлінням. З 1932 — член колегії Наркомату важкої промисловості СРСР. В цей же час (1931—1936) він був видавцем науково-популярного і суспільного журналу «Соціалістична реконструкція і наука» («СоРеНа»). Бухарін був одним з редакторів і активним учасником першого видання [[Велика радянська енциклопедія|ВРЕ]]. В зарубіжної інтелігенції (зокрема, Андре Мальро) був проект поставити Бухаріна на чолі редакції нездійсненої міжнародної «Енциклопедії ХХ століття»
 
З [[1934]] і до другої половини січня [[1937]] займав пост головного редактора газети «Известия», до співпраці в якій він залучив кращихнайкращих журналістів і письменників того часу, а вмісту і навіть оформленню газети приділяв багато уваги. У лютому 1936 відряджався партією за кордон для перекупки архіву Карла Маркса і Фрідріха Енгельса, що належав Німецькій соціал-демократичній партії та був вивезений в низку країн Європи після приходу до влади в Німеччині нацистів.
 
З ім'ям Бухаріна були пов'язані надії частини інтелігенції того часу на поліпшення політики держави у відношенні до неї. Теплі стосунки пов'язували Бухаріна з Максимом Горьким (згодом Бухаріна звинуватять на суді в причетності до вбивства Горького); його допомогою в конфліктах з властями користувалися Йосип Мандельштам і Борис Пастернак. У 1934 Бухарін виступив на I з'їзді радянських письменників з промовою, де виключно високо ставив Пастернака, а також критикував «комсомольських поетів»: