Перший Універсал Української Центральної Ради: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Документ: замінив на зображення зі Сховища
Немає опису редагування
Рядок 21:
В Універсалі наголошувалось, що Центральна Рада буде «творити новий лад вільної автономної України»<ref name="УЦ1"></ref>.
 
Прийняття Першого Універсалу змусило Тимчасовий уряд вислати до Києва свою делегацію в складі міністрів [[Терещенко Михайло Іванович|Терещенка]] та [[Церетелі]]. Пізніше до них приєднався міністр юстиції [[Керенський Олександр Федорович|Керенський]]. З українського боку участь в переговорах брали: [[Михайло Грушевський]], В.&nbsp;[[Володимир Винниченко]], [[Симон Петлюра]]. Результатом стало визнання Центральної Ради крайовим органом управління в Україні. [[Шовінізм|Шовіністичні]] кола Росії були шоковані «нахабством» українців&nbsp;— Першим Універсалом. Тимчасовий уряд та преса наввипередки змагалися у звинуваченнях України у «зраді», «[[сепаратизм]]і», «прориві фронту» та інших смертних гріхах. [[29 червня]] [[1917]] року до Києва прибула делегація Тимчасового уряду. Після двох днів дебатів було знайдено компроміс. Петроградські міністри погодилися, щоб Українська Центральна Рада виробила статут автономії України з умовою, що його буде подано на остаточне затвердження [[Всеросійські установчі збори|Всеросійських установчих зборів]]. Отже, було вироблено текст нового Універсалу, який мав бути оголошений одночасно з Декларацією Тимчасового уряду в один день.
 
У Петрограді відбулося бурхливе засідання Тимчасового уряду, на якому М. Терещенко й І. Церетелі звітували про свою поїздку до Києва. Більшість уряду все ж проголосувала за угоду з Україною. Текст угоди був [[телеграф]]ований В. Винниченку [[3 липня]] (16 липня за новим стилем). Телеграма підтверджувала повноваження [[Генеральний Секретаріат|Генерального Секретаріату]] як крайового уряду з розширенням його складу за рахунок представників меншин. Тимчасовий уряд Росії також підтвердив свою прихильність до «розроблення Центральною радою проекту національно-політичного статусу України у такому розумінні, в якому сама Рада буде вважати це відповідним інтересам краю». Не погодився Тимчасовий уряд лише з одним&nbsp;— українізацією війська: «Що торкається військових українських комітетів на місцях, то вони здійснюють свої повноваження на загальних основах», «Тимчасове Правительство… уважає недопустимими заходи, котрі б могли нарушити єдність організації й управління армією.»