Суфікс: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
оформлення
Мітка: УВАГА! Можливий вандалізм!
Рядок 1:
'''Су́фікс''' (або ще '''на́росток'''<ref> Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (''(А. Кримський, С. Єфремов)'')</ref> <ref>Російсько-український словник правничої мови 1926р. (''(В. &nbsp;І. &nbsp;Войткевич-Павлович, Г. &nbsp;Д. &nbsp;Вовкушівський та інші)'' )</ref> <ref>''Синявський Олекса'',. Норми української літературної мови, Харків, 1931</ref> <ref>''Курило Олена'',. Уваги до сучасної української літературної мови, К., 1924</ref> в українській традиційній мовознавчий літературі ) &nbsp;— [[словословотвір]]твірнана, рідше словозмінна (формотворча) [[морфема]], що стоїть по [[Корінь (мовознавство)|кореню]] (разом з яким творять основу слова) перед [[Флексія|флексійним]] [[закінчення]]м (риб-к-оа, риб-'яч-ий, риб-ал-и-ти, рибалриб-ал-к-а; ход-и-в, ход-и-л-а, ход-и-л-и).
 
Суфікси, або наростки,'''С.''' поділяються на '''''продуктивні''''', що ними утворюються нові слова (-ник: молод-ник, -ува-ти: телефон-ува-ти) й '''''непродуктивні''''', здебільшого наявні лише в небагатьох словах (зна-к, да-р, ра-л-о). Нові суфікси'''С.''' утворюються складанням (перерозподілом) елементів двох і більше інших суфіксів'''С.''' (-н-ик: кривав-ник, хоч є лиш: крив-авий) чи виділюванням з чужомовних позичень (-ущий: знач-ущ-ий; -унок: поціл-унок; -ізація: яров-ізація). В [[Українська мова|українській мові]] розвинені суфікси'''С.''' емоційного забарвлення (див. [[Пестливі форми]]).
 
Суфікси'''С.''' досліджували: Н. І. Бойко, К. Г. Городенська, І. І. Ковалик, Л. О. Родніна, Г. М. Сагач,Т. П. Вільчинська, Л. П. Летюча, Л. Б. Шутак, О.&nbsp;Селіванова, В.&nbsp;Товстенко <!--ХТО ЦЕ ТАКІ???, Василь Пупкін(включаючи його численні інтер-его) а також Султан Сулейман Хан -->та інші мовознавці.
 
== Суфікси (наростки) іменникові ==
# (-а)&nbsp;— без наростків із самих пнів (основ слова), надто дієслівних сприросткованих, часто повстають нові слова на означення передусім абстрактних тям (власне не матеріальних):<br/>&nbsp;&nbsp;''пі́дпал'', ''по́слух'', ''за́гад'', ''на́дмір'', ''пере́страх'', ''спо́мин'', ''по́гляд'', ''до́каз'', ''пере́клад'', ''ви́гляд'', ''за́хід'', ''по́клад'', ''у́стрій'', ''на́мул'', ''пере́сип'', ''недо́ук''. Наголос майже завжди на приростку.<br/>Також і без приростків:<br/>&nbsp;&nbsp;''пал'', ''ляк'', ''спів'', ''блуд'', ''мах'', ''лік'', ''каламут'', ''стріл'', ''кус'', ''клик'' тощо.<br/>Але від дієслівних пнів із префіксами (приростками) й без них творяться ще іменники на '''-а''':
#* на означення особи носія чинності, надто при дієсловах, що визначають якусь огудну чи осудну чинність: ''зачепа'', ''роззява'', ''задрипа'', ''підлиза'', ''баламута'', ''проява'', ''стрига'', ''верховода'', ''недвига'' («недвига серцем» у Шевченка).
#* на означення абстрактних тям (порівн. вгорі): ''ява'', ''тяма'', ''рада'', ''жура'', ''ваба'', ''зневага'', ''шкода''.
# '''-ава'''&nbsp;— див. '''-ота'''.
# '''-ага'''&nbsp;— див. '''-яга'''.
# '''-ай-''' ('''-яй-''')&nbsp;— мало поширений наросток головним чином при дієслівних коренях, рідше при іменникових з відтінком зневаги особи на означення носія чинності або властивості:<br/>&nbsp;&nbsp;''горлай'', ''гультай'', ''гультяй'', ''стрижай'', ''бородай'', ''носай'', ''ходжай'', ''рубай'', ''німчай''. Значенням близький до '''-ань-''', '''-аль-''', '''-ій-''', '''-ач-'''. Наголос на '''-ай-''', '''-яй-'''.
# '''-ак-''' ('''-як-''')&nbsp;— дуже поширений наросток при різних пнях:
#* на означення особи носія певної чинності або прикметності:<br/>&nbsp;&nbsp;''співак'', ''ходак'', ''письмак'', ''бідак'', ''бідняк'', ''дивак'', ''мертвяк'', ''голяк'', ''силак'', ''верстак'', ''біляк'', ''мудрак'', ''худак'', ''худяк'', ''лівак'', ''мовчак'', ''піяк'';
#* на означення приладів, струментів:<br/>&nbsp;&nbsp;''стояк'', ''топчак'', ''ступак'', ''дзюбак'', ''біяк'', ''різак'', ''клювак'', ''держак'', ''клепак'', ''личак'', ''коряк'', ''ходак'', ''літак'';
#* на означення людини за її станом, місцем перебування, народністю:<br/>&nbsp;&nbsp;''вояк'', ''бережак'', ''поляк'', ''прусак'', ''подоляк'', ''волиняк'';
#* на означення чоловічої статі і живих істот:<br/>&nbsp;&nbsp;''гусак'', ''лошак'', ''дітвак'', ''тетервак'', ''їжак'';
#* на означення садів і гаїв за породою дерева ('''-як-'''):<br/>&nbsp;&nbsp;''вишняк'' (і ''вишни́к''), ''сливняк'' (і ''сливни́к''), ''сосняк'' (і ''сосни́к''), ''липняк'' (і ''липни́к''), ''дубняк'' (і ''дубни́к''), ''бересняк'' (і ''бересни́к'');
#* на означення деяких недуг, наростів на тілі:<br/>&nbsp;&nbsp;''боляк'', ''чиряк'', ''гнояк'', ''пістряк'', ''сліпак'', ''вовчак'', ''жиляк'';
#* у таких словах, як:<br/>&nbsp;&nbsp;''дубчак'', ''парубчак'', ''бильчак'', ''будяк'', ''житняк'', ''жовтняк'', ''лущак'', ''мокряк'' (і ''мокляк''), ''кістяк'', ''гопак''. Наголос завжди на наростку.<br/>Більшість слів із цим наростком визначає або живі істоти, або точно оформлені предмети, тому й такі, як ''вишняк'', ''дубняк'' у родовому відмінку однини приймають закінчення '''-а''' (а не '''-у''').
# '''-ака''' ('''-яка''')&nbsp;— на означення згрубілості речі, особи, часто з відтінком зневажливості:<br/>&nbsp;&nbsp;''рубака'', ''писака'', ''позивака'', ''кусака'', ''вояка'', ''вужака'', ''хвостяка'', ''коняка'', ''одчаяка'', ''бариляка'', ''губ'яка'', ''брехуняка'', ''дебеляка'', ''тверезяка''. Наголос на '''-а́ка''', '''-я́ка'''. Див. іще '''-ага''', '''-яга'''.
# '''-алка'''&nbsp;— див. '''-ка'''.
# '''-ално'''&nbsp;— див. '''-илно'''.
# '''-ало'''&nbsp;— див. '''-ло'''.
# '''-аля, -аль, -аня, -ань'''&nbsp;— на означення особи (рідко предмета) за найхарактернішою прикметою; буває при різних пнях (коренях), найчастіше при іменникових: ''шваля, праля, коваль, скрипаль, носаль'' (з довгим носом), ''довгаль, довгань, вусань, бровань, бородань, головань, горбань, горлань, губань, гривань, дзюбань, здоровань, зубань, кострубань, крисаня'' (капелюх), ''лисаня, біланя'' (корова), ''гірканя'' (гриб). Наголос завсіди на '''-а́нь, -а́ня, -а́ль, -а́ля'''.<br/>Але ненаголошений наросток '''-ань''' зовсім інше значення має при деяких дієсловах на '''-ати''': ''ка́зань, в'я́зань, ла́мань, ко́пань,'' де він визначає чинність або наслідок її.
# '''-альник'''&nbsp;— див. '''-ик'''.
# '''-ан, -ян'''&nbsp;— на означення носія прикмети, також на означення наслідків чинности; дещо збігається з '''-ань, -ун, -ак''': ''мовчан, буян, побивай'' (хто всіх побиває), ''стоян, грубіян, стусан, штовхан, прочухан, молодан, білан, лисан, пузан, братан, дідуган, орлан.'' Іноді замість '''-янин''': ''індіян, росіян, христіян.'' Наголос завсіди на '''-ан'''.
# '''-анин'''&nbsp;— див. '''-ин'''.
# '''-анина'''&nbsp;— див. '''-ика'''.
# '''-анка'''&nbsp;— див. '''-ка'''.
# '''-аня, -ань'''&nbsp;— див. '''-аля, аль'''.
# '''-ар, -яр'''&nbsp;— дуже поширений наросток на означення особи певної професії; найчастіше при іменникових пнях (основах): ''байкар, бляхар, біляр, вівчар, віспар, кобзар, штукар, дзвонар, злидар, книгар, скотар, пачкар, чоботар, дояр,плугар (плуга́тар), тесляр, коминяр, вапняр, голяр, повістяр, газетяр, скляр, лі́кар, то́кар, пи́сар, бо́ндар''. Наголос дуже часто на '''-а́р, -я́р'''.
# '''-ас'''&nbsp;— рідко вживаний наросток при різних пнях: ''люба́с'' (коханець), ''риба́с'' (що рибою торгує), ''ду́рнас'' (і ''ду́рбас''), ''ля́пас'', ''ло́бас''.
# '''-ася, -ась, -уся, -усь, -ся, -сь, -уня, -нь, -уньо''' тощо&nbsp;— дуже поширені закінчення особливо в власних іменнях людей на означення пестливости: ''Настася, Юрась, Івась,Катруся, матуся, Марися, Петрусь, Антось, дідусь, братусь, братуньо, котусь, мамуня, татунь, татуньо''. Зрідка і з іншим значінням: ''красуня'' (гарна).
# '''-аха, -яха'''&nbsp;— не часто вживаний наросток: ''сіромаха, бідаха, розумаха, діваха'' з особливо ясно згрубним значінням в '''-омаха''': ''грудомаха, костомаха, ґульомаха, корчомаха''. З дієслівними пнями означує осіб як носіїв певної чинности: ''пряха, шваха, дбаха, даха''. Наголос на '''-а́ха'''.
# '''-ач (-яч)'''&nbsp;— досить поширений наросток, надто при дієслівних пнях (Наголос на корені, коли в слові є приросток з голосним, в інших випадках на '''-ач''': ''наглядач — гляда́ч''):
#* на означення особи носія чинності при дієслівних пнях: ''ткач, копач, шукач, глядач, слухач, втікач, нагля́дач, пома́гач, споживач, перекладач, відвідувач, підспі́вач, викла́дач, допи́сувач,'' іноді й на означення не людей: ''деркач'' (порівн.: '''-ак, -ар''').
#* на означення знаряддя чинності: ''сікач, колода́ч, рогач, брязкач, нали́гач, виби́вач, попи́хач, вити́рач, пови́вач, натя́гач, вими́кач, попи́хач, також кип'яч''.
#* близький значінням до '''-ань''': ''вирлач'' (= вирлоокий), ''бородач, гривач, горлач, волохач, носач''.
# '''-аш-'''&nbsp;— рідко вживаний наросток при іменникових і прикметникових пнях: ''синаш'' (син), ''гармаш'' (хто при гарматі), ''чисташ'' (прочищене від лісу місце), ''Лукаш, Андріяш, Матіяш''.
# '''-ба''' ('''-оба''')&nbsp;— на творення віддієслівних іменників (близькозначних до '''-ння, -ття'''): ''боротьба, лічба, молотьба, міньба, журба, ганьба, волочба, сійба'' (сівба), ''стрільба, гульба, хвороба, шаноба''. Наголос на '''-ба́, -о́ба'''.
# '''-ва-'''&nbsp;—
#* на означення зневажливо-збірних іменників при іменникових пнях: ''мишва,жінва, дітва, кінва, мужва, лихва, дідова, навіть грошва, моква''. Наголос на '''-ва́'''.
#* при дієслівних пнях в іменниках близьких своїм значенням до віддієслівних ('''-ння, -ття'''): ''битва, гонитва, молитва, жертва''.
# '''-во'''&nbsp;— в деяких іменниках як і '''-ва'''<sup>2</sup> при дієйменникових пнях: ''шитво́, питво́, їство́, житво́''.
# '''-енко'''&nbsp;— на означування сина за професією або назвою батька: ''бондаре́нко, шевче́нко, вівчаре́нко, простаче́нко'' (= син простака), ''токаре́нко''&nbsp;— див. іще '''-івна'''.
# '''-еня(т)'''&nbsp;— на означення нащадків живих істот і взагалі малих, дрібних речей (в останніх випадках із відтінком пестливости): ''козеня'' (козеняти), ''кошеня, левеня, жовтеня, рученята, ноженята, оченята, грошенята''&nbsp;— див. іще '''-я(т)'''.
# '''-ень-''' (''випадне '''''е''''')&nbsp;— досить поширений наросток на означення іменників з різних пнів і з різноманітним значінням:
#* особи: ''красень, дурень, лежень, учень, в’язень, верхівень, ви́торопень'' (хто очі виторопив), ''бе́’злюдень'' (безлюдько), ''велетень, блазень';'
#* тварини: ''півень, скре́котень, голове́нь;''
#* речі (збірні й предмети): ''бе́зматень'' (рій без матки), ''за́зубень, визубень'' (щербинка), ''ви́крутень'' (закривина, викрутас), ''січень, жовтень, водень, кисень, первень.'' Наголос майже завсіди не на наростку.
# '''-еньк-, -ечк-, -оньк-, -очк-'''&nbsp;— надзвичайно поширені здрібніло-пестливі наростки в іменниках, прикметниках і навіть у займенниках, числівниках, дієсловах, прислівниках: ''ру́ченька, кониче́нько, я́воронько, го́ренько, ли́шенько, рі́чечка, ба́течко, яє́чко, го́речко, со́колонько, пуче́чок, чорне́нький, отаке́нький, одне́нький, повнови́денький, біляве́нький, недале́чко, саме́нький, все́нький, мале́нечкий, спа́тоньки, ї́стоньки, ї́сточки, та́мечки, ту́течки, тро́шечки, зно́воньку, та́меньки, ту́теньки, п'яті́речко, вку́почці.''
# '''-ець-''', '''-єць-''' ('''''е''' випадне'')&nbsp;— дуже поширений наросток з різним значінням і при різних пнях:
#* при дієслівних пнях на означення носія чинності або об’єкта її [порівн. '''-ак'''<sup>1</sup>, '''-ач'''<sup>1</sup>]; ''жнець, куре́ць, краве́ць, швець, злочи́нець, видаве́ць, промо́вець, повста́нець, бува́лець, ме́шканець, бра́нець, коха́нець, годо́ванець;'' іноді й чергується з '''-ак, -ач''' а то й із '''-ок''' тощо: ''співець&nbsp;— співак&nbsp;— підспі́вач, коханець&nbsp;— коханок, промовець&nbsp;— промовник;'' особливо часто вживається в '''-о́вець''': ''службо́вець, урядо́вець, народо́вець;''
#* на означення носія прикметності:<br/>: ''ста́рець'', ''черне́ць'', ''удіве́ць'', ''бездо́лець'', ''піхоти́нець'', ''чорнобри́вець'', ''мудре́ць'', ''саме́ць'';
#* на означення принадлежності (порівн. '''-ак'''<sup>3</sup>): ''чужи́нець, ні́мець, украї́нець, полта́вець, кри́мець, австрі́єць, італі́єць;''
#* на означення здрібнілости: ''баране́ць, каміне́ць, реміне́ць, вітре́ць, хло́пець'' (порівн. '''-ик''');
#* на означення різних речей (порівн. -ень, -ок): ''горобе́ць, холоде́ць, сире́ць, сине́ць, оселе́дець, ви́ступець; вугле́ць;''
#* на означення недуг: ''гостець, грець, волосець, кострець, багровець.''
# '''-еча'''&nbsp;— див. '''-ота'''.
# '''-ечк'''&nbsp;— див. '''-еньк-'''.
 
1. (-а) — без наростків із самих пнів (основ слова), надто дієслівних сприросткованих, часто повстають нові слова на означення передусім абстрактних тям (власне не матеріальних): ''пі́дпал, по́слух, за́гад, на́дмір, пере́страх, спо́мин, по́гляд, до́каз, пере́клад, ви́гляд, за́хід, по́клад, у́стрій, на́мул, пере́сип, недо́ук''. Наголос майже заводи на приростку.
Також і без приростків: ''пал, ляк, спів, блуд, мах, лік, каламут, стріл, кус, клик'' тощо.
 
== Правопис суфіксів ==
Але від дієслівних пнів із префіксами (приростками) й без них творяться ще іменники на '''-а''':
=== Іменникові суфікси ===
а) на означення особи носія чинності, надто при дієсловах, що визначають якусь огудну чи осудну чинність: ''зачепа, роззява, задрипа, підлиза, баламута, проява, стрига, верховода, недвига'' („недвига серцем" у Шевченка).
'''И''' пишеться:
б) на означення абстрактних тям (порівн. вгорі): ''ява, тяма, рада, жура, ваба, зневага, шкода''.
* -ик-, -ник-, -івник-, -чик-/-щик-, -ист-, -изм-:<br/>&nbsp;&nbsp;''братик'', ''вузлик'', ''передовик''; ''гірник'', ''кулеметник''; ''газівник'', ''працівник''; ''хлопчик'', ''прапорщик'', ''боротьбист'', ''побутовизм'', ''речовизм'' і т. ін.;
* -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці:<br/>&nbsp;&nbsp;''вариво'', ''добриво'', ''куриво'', ''меливо'', ''мереживо'', ''місиво''; ''морозиво'', ''паливо'', ''печиво'', ''прядиво'';<br/>але:<br/>&nbsp;&nbsp;''марево'' (не матеріал і не продукт праці);
* -ичок, -ичк(а), що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я):<br/>&nbsp;&nbsp;''вогничок'', ''кошичок'', ''вуличка'', ''паличка'';
* -иськ(о), -ищ(е) після приголосного:<br/>&nbsp;&nbsp;''дівчисько'', ''хлопчисько''; ''вогнище'', ''становище'';
* -ир, -ист, -изм у словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р:<br/>&nbsp;&nbsp;''бригадир'', ''командир''; ''бандурист'', ''дантист'', ''пейзажист''; ''класицизм'', ''педантизм'', ''тероризм'';
* -ович при творенні чоловічих імен по батькові:<br/>&nbsp;&nbsp;''Васильович'', ''Дорошович'', ''Ігорович'', ''Микитович'', ''Олексійович'', ''Юрійович''.
 
'''Е''' пишеться:
2. '''-ава''' — див. '''-ота'''.
* -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають живі істоти:<br/>&nbsp;&nbsp;''вовченя'', ''гусеня'', ''чаєня'';
* -ень, -ець, -тель:<br/>&nbsp;&nbsp;''велетень'', ''в'язень'', ''мовознавець'', ''переможець'', ''вихователь'', ''любитель'';
* -ечок, -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]:<br/>&nbsp;&nbsp;''вершечок'', ''мішечок'', ''краєчок''; ''діжечка'', ''копієчка'', ''Марієчка'', ''річечка''; ''віконечко'', ''словечко'', ''яєчко'';
* -енк(о) [-єнк(о)], -еньк(о, а) [-єньк(о)]:<br/>&nbsp;&nbsp;''Гордієнко'', ''Кравченко'', ''безбашенко'', ''коваленко'', ''батенько'', ''кониченько'', ''серденько''; ''ніженька'', ''тополенька'';
 
'''І''' пишеться:
3. '''-ага''' — див. '''-яга'''.
* -івн(а) при творенні жіночих імен по батькові:<br/>&nbsp;&nbsp;''Борисівна'', ''Василівна''; в окремих випадках по матері
* -івк(а) в іменниках жіночого роду:<br/>&nbsp;&nbsp;''голівка'', ''долівка'', ''ножівка'', ''полівка'', ''спиртівка'', ''частівка'', ''шалівка'', ''шихтівка'';
* -ір, -іст, -ізм у словах іншомовного походження після приголосних (окрім д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р):<br/>&nbsp;&nbsp;''вампір'', ''гарнір'', ''пломбір''; ''піаніст'', ''спеціаліст''; ''модернізм'', ''плюралізм''.
 
'''Ї''' пишеться:
4. '''-ай''' ('''-яй''') — мало поширений наросток головним чином при дієслівних коренях, рідше при іменникових з відтінком зневаги особи на означення носія чинності або властивості: ''горлай, гультай, гультяй, стрижай, бородай, носай, ходжай, рубай, німчай''. Значінням близький до '''-ань, -аль, -ій, -ач'''. Наголос на '''-ай, -яй'''.
* -їськ(о), -їщ(е), -ївк(а) після голосного:<br/>&nbsp;&nbsp;''гноїсько'', ''побоїще'', ''маївка'';
* -їр, -їст, -їзм у словах чужомовного походження після голосних:<br/>&nbsp;&nbsp;''акмеїст'', ''героїзм'', ''конвоїр'';
* -ївн(а) при творенні жіночих імен по батькові від імен на -й:<br/>&nbsp;&nbsp;''Гордіївна'', ''Сергіївна'', ''Юріївна''.
 
'''НН''' пишеться:
5. '''-ак''' ('''-як''') — дуже поширений наросток при різних пнях (основах):
* -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] в іменниках середнього роду:<br/>&nbsp;&nbsp;''картоплиння'', ''павутиння'', ''гуляння'', ''носіння'', ''звернення'', ''напруження'', ''піднесення'', ''удосконалення''.
 
а) на означення особи носія певної чинности або прикметності: ''співак, ходак, письмак, бідак, бідняк, дивак, мертвяк, голяк, силак, верстак, біляк, мудрак, худак, худяк, лівак, мовчак, піяк;''
 
б) на означення приладів, струментів: ''стояк, топчак, ступак, дзюбак, біяк, різак, клювак, держак, клепак, личак, коряк, ходак, літак;''
 
в) на означення людини за її станом, місцем перебування, народністю: ''вояк, бережак, поляк, прусак, подоляк, волиняк;''
 
г) на означення чоловічої статі і живих істот: ''гусак, лошак, дітвак, тетервак, їжак;''
 
ґ) на означення садів і гаїв за породою дерева ('''-як'''): ''вишняк'' (і ''вишни́к''), ''сливняк'' (і ''сливни́к''), ''сосняк'' (і ''сосни́к''), липняк (і ''липни́к''), дубняк (і ''дубни́к''), бересняк (і ''бересни́к'');
 
д) на означення деяких недуг, наростів на тілі: ''боляк, чиряк, гнояк, пістряк, сліпак, вовчак, жиляк;'';
 
е) у таких словах, як: ''дубчак, парубчак, бильчак,будяк, житняк, жовтняк, лущак, мокряк'' (і ''мокляк''), ''кістяк, гопак.'' Наголос завсіди на наростку.
 
Величезна більшість слів із цим наростком визначає або живі істоти, або точно оформлені предмети, тому й такі, як ''вишняк, дубняк'' в родовому відмінку однини приймають закінчення '''-а''' (а не '''-у''').
 
6. '''-ака''' ('''-яка''') — на означення згрубілості речі, особи, часто з відтінком зневажливості: ''рубака, писака, позивака, кусака, вояка, вужака, хвостяка, коняка, одчаяка, бариляка, губ'яка, брехуняка, дебеляка, тверезяка.'' Наголос на '''-а́ка, -я́ка'''. Див. іще '''-ага, -яга'''.
 
7. '''-алка''' — див. '''-ка'''.
 
8. '''-ално'''— див. '''-илно'''.
 
9. '''-ало''' — див. '''-ло'''.
 
10. '''-аля, -аль, -аня, -ань''' — на означення особи (рідко предмета) за найхарактернішою прикметою; буває при різних пнях (коренях), найчастіше при іменникових: ''шваля, праля, коваль, скрипаль, носаль'' (з довгим носом), ''довгаль, довгань, вусань, бровань, бородань, головань, горбань, горлань, губань, гривань, дзюбань, здоровань, зубань, кострубань, крисаня'' (капелюх), ''лисаня, біланя'' (корова), ''гірканя'' (гриб). Наголос завсіди на '''-а́нь, -а́ня, -а́ль, -а́ля'''.
 
Але ненаголошений наросток '''-ань''' зовсім інше значінн я має при деяких дієсловах на -ати: ''ка́зань, в'я́зань, ла́мань, ко́пань,'' де він визначає чинність або наслідок її.
 
11. '''-альник''' — див. '''-ик'''.
 
12. '''-ан, -ян''' — на означення носія прикмети, також на означення наслідків чинности; дещо збігається з '''-ань, -ун, -ак''': ''мовчан, буян, побивай'' (хто всіх побиває), ''стоян, грубіян, стусан, штовхан, прочухан, молодан, білан, лисан, пузан, братан, дідуган, орлан.'' Іноді замість '''-янин''': ''індіян, росіян, христіян.'' Наголос завсіди на '''-ан'''.
 
13. '''-анин''' — див. '''-ин'''.
 
14. '''-анина''' — див. '''-ика'''.
 
15. '''-анка''' — див. '''-ка'''.
 
16. '''-аня, -ань''' — див. '''-аля, аль'''.
 
17. '''-ар, -яр''' — дуже поширений наросток на означення особи певної професії; найчастіше при іменникових пнях (основах): ''байкар, бляхар, біляр, вівчар, віспар, кобзар, штукар, дзвонар, злидар, книгар, скотар, пачкар, чоботар, дояр,плугар (плуга́тар), тесляр, коминяр, вапняр, голяр, повістяр, газетяр, скляр, лі́кар, то́кар, пи́сар, бо́ндар''. Наголос дуже часто на '''-а́р, -я́р'''.
 
18. '''-ас''' — рідко вживаний наросток при різних пнях: ''люба́с'' (коханець), ''риба́с'' (що рибою торгує), ''ду́рнас'' (і ''ду́рбас''), ''ля́пас'', ''ло́бас''.
 
19. '''-ася, -ась, -уся, -усь, -ся, -сь, -уня, -нь, -уньо''' тощо — дуже поширені закінчення особливо в власних іменнях людей на означення пестливости: ''Настася, Юрась, Івась,Катруся, матуся, Марися, Петрусь, Антось, дідусь, братусь, братуньо, котусь, мамуня, татунь, татуньо''. Зрідка і з іншим значінням: ''красуня'' (гарна).
 
20. '''-аха, -яха''' — не часто вживаний наросток: ''сіромаха, бідаха, розумаха, діваха'' з особливо ясно згрубним значінням в '''-омаха''': ''грудомаха, костомаха, ґульомаха, корчомаха''. З дієслівними пнями означує осіб як носіїв певної чинности: ''пряха, шваха, дбаха, даха''. Наголос на '''-а́ха'''.
 
21. '''-ач (-яч)''' — досить поширений наросток, надто при дієслівних пнях:
 
а) на означення особи носія чинності при дієслівних пнях: ''ткач, копач, шукач, глядач, слухач, втікач, нагля́дач, пома́гач, споживач, перекладач, відвідувач, підспі́вач, викла́дач, допи́сувач,'' іноді й на означення не людей: ''деркач'' (порівн.: '''-ак, -ар''').
 
б) на означення знаряддя чинності: ''сікач, колода́ч, рогач, брязкач, нали́гач, виби́вач, попи́хач, вити́рач, пови́вач, натя́гач, вими́кач, попи́хач, також кип'яч''.
 
в) близький значінням до '''-ань''': ''вирлач'' (= вирлоокий), ''бородач, гривач, горлач, волохач, носач''.
 
Наголос на корені, коли в слові є приросток з голосним, в інших випадках на '''-ач''': ''наглядач — гляда́ч''.
 
22. '''-аш''' — рідко вживаний наросток при іменникових і прикметникових пнях: ''синаш'' (син), ''гармаш'' (хто при гарматі), ''чисташ'' (прочищене від лісу місце), ''Лукаш, Андріяш, Матіяш''.
 
23. '''-ба (-оба)''' — на творення віддієслівних іменників (близькозначних до '''-ння, -ття'''): ''боротьба, лічба, молотьба, міньба, журба, ганьба, волочба, сійба'' (сівба), ''стрільба, гульба, хвороба, шаноба''. Наголос на '''-ба́, -о́ба'''.
 
24. '''-ва''' – а) на означення зневажливо-збірних іменників при іменникових пнях: ''мишва,жінва, дітва, кінва, мужва, лихва, дідова, навіть грошва, моква''. Наголос на '''-ва́'''.
 
б) при дієслівних пнях в іменниках близьких своїм значінням до віддієслівних ('''-ння, -ття'''): ''битва, гонитва, молитва, жертва''.
 
25. '''-во''' – в деяких іменниках як і '''-ва''' б) при дієйменникових пнях: ''шитво́, питво́, їство́, житво́''.
 
26. '''-енко''' – на означування сина за професією або назвою батька: ''бондаре́нко, шевче́нко, вівчаре́нко, простаче́нко'' (= син простака), ''токаре́нко'' – див. іще '''-івна'''.
 
27. '''-еня(т)''' – на означення нащадків живих істот і взагалі малих, дрібних речей (в останніх випадках із відтінком пестливости): ''козеня'' (козеняти), ''кошеня, левеня, жовтеня, рученята, ноженята, оченята, грошенята'' – див. іще '''-я(т)'''.
 
28. '''-ень''' (з випаднем ''е'') – досить поширений наросток на означення іменників з різних пнів і з різноманітним значінням:
 
а) особи: ''красень, дурень, лежень, учень, в’язень, верхівень, ви́торопень'' (хто очі виторопив), ''бе́’злюдень'' (безлюдько), ''велетень, блазень';'
 
б) тварини: ''півень, скре́котень, голове́нь;''
 
в) речі (збірні й предмети): ''бе́зматень'' (рій без матки), ''за́зубень, визубень'' (щербинка), ''ви́крутень'' (закривина, викрутас), ''січень, жовтень, водень, кисень, первень.'' Наголос майже завсіди не на наростку.
 
29. '''-еньк-, -ечк-, -оньк-, -очк-''' – надзвичайно поширені здрібніло-пестливі наростки в іменниках, прикметниках і навіть у займенниках, числівниках, дієсловах, прислівниках: ''ру́ченька, кониче́нько, я́воронько, го́ренько, ли́шенько, рі́чечка, ба́течко, яє́чко, го́речко, со́колонько, пуче́чок, чорне́нький, отаке́нький, одне́нький, повнови́денький, біляве́нький, недале́чко, саме́нький, все́нький, мале́нечкий, спа́тоньки, ї́стоньки, ї́сточки, та́мечки, ту́течки, тро́шечки, зно́воньку, та́меньки, ту́теньки, п'яті́речко, вку́почці.''
 
30. '''-ець, -єць''' (е випадне) – дуже поширений наросток з різним значінням і при різних пнях:
 
а) при дієслівних пнях на означення носія чинності або об’єкта її [порівн. '''-ак''' а), '''-ач''' а)]; ''жнець, куре́ць, краве́ць, швець, злочи́нець, видаве́ць, промо́вець, повста́нець, бува́лець, ме́шканець, бра́нець, коха́нець, годо́ванець;'' іноді й чергується з '''-ак, -ач''' а то й із '''-ок''' тощо: ''співець – співак – підспі́вач, коханець – коханок, промовець – промовник;'' особливо часто вживається в '''-о́вець''': ''службо́вець, урядо́вець, народо́вець;''
 
б) на означення носія прикметності: ''ста́рець, черне́ць, удіве́ць, бездо́лець, піхоти́нець, чорнобри́вець, мудре́ць, саме́ць;''
 
в) на означення принадлежності (порівн. '''-ак''' в): ''чужи́нець, ні́мець, украї́нець, полта́вець, кри́мець, австрі́єць, італі́єць;''
 
г) на означення здрібнілости: ''баране́ць, каміне́ць, реміне́ць, вітре́ць, хло́пець'' (порівн. '''-ик''');
 
ґ) на означення різних речей (порівн. -ень, -ок): ''горобе́ць, холоде́ць, сире́ць, сине́ць, оселе́дець, ви́ступець; вугле́ць;''
 
д) на означення недуг: ''гостець, грець, волосець, кострець, багровець.''
 
31. '''-еча''' – див. '''-ота'''.
 
32. '''-ечк''' – див. '''-еньк-'''.
 
{{Ling-stub}}
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
-ав не дуже популярний суфікс зустрічається у таких словах як заспівав.
 
== Література ==
 
* {{ЕУ}}
 
{{Морфлеми}}
== Правопис суфіксів ==
Іменникові суфікси
 
{{Ling-stub}}
И пишеться в суфіксах:
{{Морфеми}}
 
а) -ик, -ник, -івник, -чик (-щик), -ист, -изм: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик, боротьбист, побутовизм, речовизм і т. ін.;
б) -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво; морозиво, паливо, печиво, прядиво; але: марево (не матеріал і не продукт праці);
в) -ичок, -ичк(а), що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка;
г) -иськ(о), -ищ(е) після приголосного: дівчисько, хлопчисько; вогнище, становище;
ґ) -ир, -ист, -изм у словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм;
д) -ович при творенні чоловічих імен по батькові: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.
 
Е пишеться в суфіксах:
 
а) -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня;
б) -ень, -ець, -тель: велетень, в'язень, мовознавець,переможець, вихователь, любитель;
в) -ечок, -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]: вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко;
г) -енк(о) [-єнк(о)], -еньк(о, а) [-єньк(о)]: Гордієнко, Кравченко, безбашених, коваленко, батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька;
 
І пишеться в суфіксах:
 
а) -івн(а) при творенні жіночих імен по батькові: Борисівна, Василівна; в окремих випадках по матері
б) -івк(а) в іменниках жіночого роду: голівка, долівка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка;
в) -ір, -іст, -ізм у словах іншомовного походження після приголосних (окрім д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р): вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм.
 
Ї пишеться в суфіксах:
 
а) -їськ(о), -їщ(е), -ївк(а) після голосного: гноїсько, побоїще, маївка;
б) -їр, -їст, -їзм в словах іншомовного походження після голосних: акмеїст, героїзм, конвоїр;
в) -ївн(а) при творенні жіночих імен по батькові від імен на -й: Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.
-НН- пишеться в суфіксах:
-инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] в іменниках середнього роду: картоплиння, павутиння, гуляння, носіння, звернення, напруження, піднесення, удосконалення.
 
[[Категорія:Морфологія (мовознавство)]]
[[Категорія:Частини слова]]
 
[[fr:Affixe#Place des affixes]]
[[nn:Affiks#Suffiks]]