Боян: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
AHbot (обговорення | внесок)
м виправлення включення вилученого файлу: Файл:Боян на Замковій горі, м. Новгород-Сіверський.jpg
Рядок 10:
 
Останніми роками почала відроджуватися гіпотеза А.&nbsp;Ф.&nbsp;Вельтмана<ref>Дописувачі Вікіпедії. «Гіпотеза Вельтмана-Чепи». Українська Вікіпедія, http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіпотеза_Вельтмана-Чепи&oldid=10916925, 13 грудня 2012. 13:08</ref> (1842 рік) про тотожність особи Бояна й літописного Яня<ref>«Московитянин».1842. №&nbsp;1.&nbsp;— С. 213–215.</ref> Але на відміну від Вельтмана сучасні дослідники вважають, що ім'я «Боян» не є випадково утвореним від злиття частки «бо» з іменем Ян: маємо тут справу з досить поширеним явищем тогочасного світу, коли одна особа могла мати два, або й більше власних імен.<ref>Чепа М.-Л.&nbsp;А.&nbsp;Психологічна реконструкція особистості Бояна / Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.&nbsp;С.&nbsp;Костюка НАПН України «Проблеми загальної та етнічної психології». Т.ІІ. Ч. 6.&nbsp;— К., 2000. ISSN 2077–2289.</ref> Синергетичний аналіз інфоммаційних масивів «Слова», дотичних до Бояна, і «Літопису Руського», де Ян згадується під 1043,1071, 1089, 1091, 1093, 1106 роками, дозволив відкрити дискусію «Чи є підстави відзначати 1000-ліття Бояна?» у 2016 році<ref>Чепа Мирослав-Любомир. Чи є підстави відзначати 1000-ліття Бояна? / Слово і Час. Науково-теоретичний журнал. №&nbsp;8 (608), 2011. С. 77-87.ISSN 0236-1477</ref>
 
[[Файл:Боян на Замковій горі, м. Новгород-Сіверський.jpg|left|300px|thumb|Пам'ятник Бояну на Замковій горі у м. Новгород-Сіверський]]
 
Сказане про Бояна автором «[[Слово о полку Ігоревім|Слова о полку Ігоревім]]» дозволяє скласти досі не ясне уявлення про нього. На думку багатьох дослідників, Боян&nbsp;— князівський, придворний співак, що жив у [[XI]]&nbsp;— поч. [[XII]]&nbsp;ст. і зв'язаний з чернігово-тмутороканськими князями. Ця думка ґрунтується на вказівці в «Слові о поку Ігоревім» імен тих князів, яким складав свої хвалебні пісні Боян. Він співав славу «старому [[Ярослав Мудрий|Ярославу]], храброму Мстиславу, іже заріза Редедю перед полки касожьскими, красному Романові Святславличю». Крім того, автор «Слова» наводить дві приспівки Бояна, одна з яких була проспівана на адресу [[Всеслав Полоцький|Всеслава Полоцького]], а друга дружині [[Олег Святославич|Олега Святославича]]. У «Слові» вказується також, що Боян був піснетворцем [[Святослав Ярославич|Святослава Ярославича]]. Аналізуючи ці звістки [[Рибаков Борис Олександрович|Б.&nbsp;О.&nbsp;Рибаков]] дійшов висновку, що Боян спочатку був зв'язаний з чернігівським і тмутороканським князем [[Мстислав Хоробрий|Мстиславом Хоробрим]], потім з великим князем київським Ярославом, до якого перейшли чернігівське і тмутороканське володіння померлого бездітним Мстислава, потім із сином Ярослава&nbsp;— Святославом нарешті, із синами останнього&nbsp;— Романом і Олегом. На думку Рибакова «гуслі Бояна» звучали ще до [[1036]] року (рік смерті Мстислава) і продовжували рокотати слави князям аж до [[1083]] (рік повернення Олегом [[Тмуторокань|Тмуторокані]]). На думку інших дослідників Боян продовжував діяти принаймні до [[1101]]&nbsp;— року смерті Всеслава Полоцького. Саме з приводу його смерті, як вважають дослідники, була складена Бояном приспівка про те, що «ні хитру, ні горазду… суда божія (тобто смерті) не минути». Таким чином, виходить, що Боян, уже як досвідчений поет-співець, співав більш ніж 80 років, що навряд чи можливо. Здається, варто з більшою довірою поставитися до прямої вказівки автора «Слова», що Боян був князівським співаком Святослава, який воспівав, зокрема, і старий (тобто минулий) час Ярослава: «Рік Боян і Ходина, Святславля піснотворця старого времені Ярославля…» Як придворний співець Святослава, Боян оспівував не тільки його самого, а й батька Святослава&nbsp;— Ярослава, і синів Святослава&nbsp;— Романа й Олега, а також і інших князів цього роду. Очевидно, творчість Бояна не обмежувалося оспівуванням чернігово-тмутороканських князів, про що свідчить, зокрема, приспівка з приводу Всеслава Полоцького.