Вікіпедія

Паліативна допомога: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
VKubyk (обговорення | внесок)
958 редагувань
стильові правлення, правопис
Рядок 1:
'''Паліативна допомога''' (від {{lang-fr|palliatif}} від {{lang-la|pallium}}&nbsp;— покривало, плащ)&nbsp;— це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхїхніх сімей, які зіткнулися з проблемами загрозливого для життясмертельного захворювання, шляхом запобігання і полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці тай лікування болю та інших фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки<ref name="voz">[[Всесвітня організація охорони здоров'я|Всесвітня організація охорони здоров'я.]] [http://www.who.int/cancer/palliative/definition/en/ Визначення паліативної допомоги] {{ref-en}} . 2002</ref> .
 
Паліативна допомога:
* полегшує біль та інші симптоми, що викликають занепокоєння;
* стверджує життя і відноситьсяставиться до вмирання як до природного процесу;
* не прагне ні прискорити, ні віддалити настання смерті;
* включає психологічні та духовні аспекти допомоги пацієнтам;
* пропонує пацієнтам систему підтримки, що дасть їм змогу жити якомога активніше до самої смерті;
* пропонує систему підтримки близьким пацієнта під час його хвороби, а також ву період тяжкої втрати;
* використовує мультидисциплінарний командний підхід для задоволеннязабезпечення потреб пацієнтів та їхніх родичів, у тому числі в період тяжкої втрати, якщо виникає в цьому необхідність;
* підвищує якість життя і може в результаті позитивно вплинути на перебіг хвороби;
* застосовна на ранніх стадіях захворювання в поєднанні з іншими методами лікування, спрямованими на продовження життя, наприклад з хіміотерапією, радіаційної терапією, ВААРТ.
* включає проведення досліджень з метою кращого розуміння та лікування клінічних симптомів і ускладнень, що викликають занепокоєння<ref name="voz"></ref>.
 
Термін «паліативний» походить від латинського «{{lang-la2|pallium}}», що має значення "маски" або «плаща». Це й визначає зміст і філософію паліативної допомоги: згладжування&nbsp;— пом'кшення проявіввиявів невиліковної хвороби та/або укриття плащем/створення покриву для захисту тих, хто залишився «в холоді та без захисту».
 
Цілі і завдання паліативної допомоги:
* ПолегшенняПолегшити симптомівсимптоми важкої хвороби, в першу чергу - адекватне знеболення;
* ПсихологічнаПсихологічно підтримкапідтримувати хворого та родичів, які доглядають за ним;
* ВиробленняДопомогти набути ставлення до смерті як до природнього етапу життя людини;
* ЗадоволенняЗадовольняти духовнихдуховні потребпотреби хворого та його близьких;
* ВирішенняВирішувати соціальнихсоціальні та юридичнихюридичні, етичнихетичні питаньпитання, що виникають ву зв'язку з тяжкою хворобою та наближенням смерті людини<ref name="nnz"> [http://pallcare.ru/ru/?p=1175006539 Паліативна допомога&nbsp;— сучасний напрямок суспільної охорони здоров'я]</ref> .
 
== Паліативна медицина ==
Рядок 31:
 
== Паліативна допомога в Україні ==
В Україні паліативна допомога, як підхід, якийщо дозволяє покращити якість життя пацієнтів ізз невиліковними захворюванням, почав розвиватися з кінця 90х90-х років ХХ століттстоліття. У цей час були відкриті перші українські хоспіси - в 1996 році у м. Львів, в 1997 - в м. Івано-Франківськ. Й до сьогодні,Донині ці Хоспіси залишаються провідними установами з надання стаціонарної та амбулаторної паліативної допомоги населенню.
У 1999&nbsp;р. було створено Асоціацію малоінвазійної та паліативної терапії http://ultrasound.net.ua. Саме ця Асоціація долучилася до Робочоїробочої групи з паліативної допомоги у Східній і Центральній Європі (ECEPT) та поширення рекомендацій Ради Європи стосовно включеннязалучення системи паліативної допомоги до системи національної політики, розробила Маніфест хоспісного руху в Україні.
У 2002&nbsp;р. було створено Всеукраїнську благодійну організацію «Рада захисту прав та безпеки пацієнтів» (Ю.І.Губський, В.Г.Сердюк), яка за підтримки [[Міжнародний фонд «Відродження»]] вперше поставила перед громадськістю України соціально важливе питання про забезпеченню прав пацієнтів у кінці життя.
У 2007&nbsp;р. було створено Всеукраїнську Асоціацію паліативної допомоги (С.Д.Мартинюк-Гресь, яка разом з Радою захисту прав та безпеки пацієнтів та за підтримки [[Міжнародний фонд «Відродження»]] ініціювала відзначення в Україні Всесвітнього Дня паліативної та хоспісної допомоги (у 2007–2010&nbsp;рр.), залучення ряду церков і релігійних об'єднань до допомоги невиліковно хворим, розвиток паліативної допомоги вдома.
Рядок 44:
За даними МОЗ України, станом на 1 березня 2012 року в Україні створено 1054 стаціонарні ліжка з надання паліативної допомоги (це 7 стаціонарних Хоспісів та більше 50 відділень паліативної допомоги). Детальніше можна дізнатися з публікації в міжнродному журналі «Прогрес в паліативній допомозі» Progress in Palliative Care, Volume 20, Number 4, September 2012 , pp. 197–202(6): http://www.ingentaconnect.com/content/maney/ppc/2012/00000020/00000004/art00002З. Актуальна контактна інформація Хоспісів та паліативних відділень оновлюється та збирається в рамках діяльності Міжнародної ініціативи «Паліативна допомога». В мережі Facebook створено сторінку «Паліативна допомога в Україні», де в розділі «Адреси Хоспісів» можна дізнатися які заклади надають такий вид допомоги в конкретному регіоні: http://www.facebook.com/PalliativecareinUkraine/app_208195102528120.
 
Окрім стаціонарної допомоги, активно розвивається напрямок «Хопіс вдома». Сторено мультидисциплінарні команди надання паліативної допомоги вдома в Харкові (БФ «Рука помощи»), в Виноградово Закарпатської області (БФ «Спільне об'єднання соціум»), в Миколаєві (БФ «Віта лайт»), Івано-Франківську (БФ «Мати Тереза» та «Карітас Україна»), в Донецьку (БФ «Янгол милосердня»), в Чорткові Тернопільської області (БФ «Карітас Україна») та ін.. Особливо слід відзначити роль БФ «Карітас Україна» та МФ «Відродження» у розвитку такого виду допомоги, як «Хоспіс вдома». Карітас підтрімує мережу організацій, які опікуються пацієнтами вдома&nbsp;— проект «Опіка вдома»; це фактично перша та найдієвіша мережа, яка допомагає родинам, де є лежачі та важкохворі пацієнти надавати гідний догляд протягом тривалого періоду часу. Проекти за підтримки МФ «Відродження» працюють у тісній співпраці з державними медичними установами. Основний принцип підтримки проектів в період від одного до трьох років&nbsp;— це поступова передача створених служб на баланс державних медичних структур. Такий принцип обрано не випадково, осільки паліативні пацієнти найчастіше потерпають від хронічного больового синдрому, тож для знеболення призначаються контрольовані препатати (опіоїдні анальгетики, такі як морфін). На сьогодні, для використання опіоїдних анальгетиків медичним закладом будь-якого типу власності, слід отримати ліцензію на медичну практику та на обіг наркотичних речовин. Тобто створені служби з надання паліативної допомоги вдома на базі державних медичних закладів окрім догляду надають й знеболення. Таким чином пацієнти та їхїхні родини отримують повний комплекс послуг.
 
За інформацією експертів Асоціації паліативної та хоспісної допомоги (створена у 2010&nbsp;р.), станом на 1 березня 2012&nbsp;р. в Україні у системі МОЗ України діють 5 стаціонарних хоспісів та 12 паліативних відділень, що мають загалом 501 стаціонарне ліжко. 7 центрів профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД мають до 50 хоспісних ліжок. Ще 4 хоспіси є благодійними установами, а їхїхніми співзасновниками є місцеві управління охорони здоров'я (75 ліжок). Ці заклади&nbsp;— «медикалізовані», тобто на їх чолі стоятьочолюють фахівці-лікарі, а функції соціального працівника та психолога у багатьох випадках виконують медичні працівники. Комплексного, мультидисціплінарного ведення випадку, коли відповідно до потреб невиліковно хворого, формується, із залученням представників різних професій, індивідуальний план догляду, не існує. Деякі зміни очікуються у зв'язку з тим, що, у м. Києві за ініціативою і підтримкою згаданої Асоціації почало діяти перше в історії України паліативне відділення паліативної та хоспісної допомоги на дому на базі закладу, підпорядкованого Міністерству соціальної політики.
 
Отже, для нашої держави характерним є організація паліативних відділень на базі стаціонарних медичних закладів.
Рядок 56:
Громадські організації України, МОЗ, МВС та Державна служба з контролю за наркотиками виступили з ініціативною перегляду діючих норм та вимог до виписування, призначення та контролю наркотичних речовин в медичній сфері. За ініціативи Першого заступника Міністра охорони здоров'я Моісеєнко Раїси Олександрівни, за участі представників МФ "Відродження", Української ліги сприяння розвитку паліативної допомоги, Інституту паліативної та хоспісної медицини МОЗ України [http://www.palliativecare.gov.ua], Державної служби з контролю за наркотиками, Державного експертного центру, в листопаді 2011 р. створено робочу групу з удосконалення нормативно-правових документів щодо використрання контрольованих препаратів. Раїса Моісеєнко взяла під контроль питання забезпечення доступу до знеболення паліативних хворих та провела ряд переговорів з національними виробниками щодо необхідності виробництва та постачання таблетованого морфіну. Оскільки за рекомендацією Всесвітньої організації охорони здоров'я" морфін є "золотим стандартом" для забезпечення адекватного знеболення палівтивних хворих. Один з національних виробників зголосився вирішити питання забезпечення таблетованим морфіном українських пацієнтів.
 
ВВодночас той же час, ву Державній службі з контролю за наркотиками створено робочу групу з розробки проекту Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів в закладах охорони здоров'я". Після проведення ряду офіційних погоджень з профільними міністерствами та відомствами, громадськістю, до Кабінету Міністрів України було передано Проект Постанови КМУ "Про порядок обігу наркотичних речовин в закладах охорони здоров'я", що передбачає відміну ускладненої процедури виписування контрольованих препаратів для важкохворих пацієнтів (призначення відбуватиметься за рішенням лікуючого лікаря, а не за рішенням комісії), пацієнт має бути забезпечений лікарськими засобами для знеболення на строк 10 днів за умов перебування пацієнта вдома, а не в стаціонарі (це особоливо полегшить забезпечення доступу до знеболення пацієнтів, які проживають у сільській місцевості). Проект Постанови передано до Кабінету Міністрів України в жовтні 2012 року. Хоча МОЗ України в розробці проекту Постанови участі не брав, але до роботи над текстом були долучені представники Міністерства внутрішніх справ, зокрема Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків, а також практикуючі лікарі, правозахисники, громадські діячі.
 
В результаті ряду експертних зустрічей, круглих столів, прес-конференцій за ініціативи Інституту паліативної та хоспісної медицини Міністерства охорони здоров'я України було розроблено перший Формуляр лікарських засобів з надання ПХД, а у 2012 р. був розроблений та затверджений Клінічний протоколи боротьби з болем в паліативній онкології, що передбачає застосування опіоїдних анальгетиків [Забезпечення належної якості паліативної та хоспісної допомоги шляхом розробки та впровадження стандартів медичної допомоги та клінічних протоколів. / Губський Ю. І., Царенко А. В., Бабійчук О. М., Шевчик А. Л. // В сб. «Підвищення якості медичної допомоги: наукові засади та практичні результати». Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 22 жовтня 2010 року).].
 
Визначним кроком в напрямку збільшення доступності паліативних хворих до сучасних знеболюючих препаратів стало рішення Наукової ради Державного експертного Центру (ДЕЦ) МОЗ України 31.01.2013 р. стосовно дозволу для реєстрації і медичного застосування в Україні нового вітчизняного препарату - таблетованого Морфіну сульфату, що було прийнято на підставі експертного заключення науково-експертної комісії ДЕЦ з ЛЗ для надання хоспісної та паліативної допомоги (голова комісії – член-кор. НАМН України Ю.І.Губський). Згідно наказуз наказом МОЗ України № 77 "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін до реєстраційних матеріалів" від 01.02.2013 р. було зареєстровано: "...МОРФІНУ СУЛЬФАТ, таблетки по 0,005 г №50 (10х5) у блістерах; таблетки по 0,010 г №10 (10х1), № 50 (10х5), № 140 (10х14) у блістерах. Виробник: Товариство з додатковою відповідальністю "ІнтерХім". Номер реєстраційного посвідчення таблетки по 0,005г UA/12735/01/01, таблетки по 0,010 г UA/12735/01/02. Відпускається за рецептом...": http://moz.gov.ua/ua/portal/dn_20130201_0077.html.
 
== Організація надання паліативної допомоги ==
Разом з тим, в Україні паліативна допомога надається переважно в стаціонарних закладах медичного профілю, не є комплексною; допомога пацієнтам вдома не розвинена. З початку 2011 року Лігою паліативної допомоги та МФ "Відродження", спільно з Департаментом розвитку медичної служби МОЗ України, розроблено проект наказу "Про організацію паліативної допомоги", в якому були включені роздділі "Про організацію паліативної допомоги вдома", "Положення про Хоспіс", "Положення про паліативне відділення". Але на сьогодні, МОЗ України не затвердив зазначений наказ. Тож, й діяльність з орагнізації служб паліативної допомоги вдома за кошти державного чи місцевого бюджету залишається неможливим. Хоспіси, як медичні усатнови, найчастіше фінснуються за рахунок місцевих (Обласних, районних, міських) бюджетів.
 
Це дозволяє зробити припущення, що більш ширше залучення фахівців із соціальної роботи, психології та інших сприятиме більшій комплексності паліативної допомоги; співпраця з закладами, підпорядкованими Міністерству соціальної політики, дозволить розвинути нові форми надання паліативної допомоги, зокрема, вдома.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Паліативна_допомога