Самооборонні Кущові Відділи: відмінності між версіями

СКВ почали виникати на початку [[1942]] року на [[Волинь|Волині]] і [[Полісся|Поліссі]]. У деяких районах творено так звані «Відділи Особливого Призначення» ('''[[Відділ особливого призначення|ВОП]]'''), а в інших виникали «Самооборонні Кущові Відділи» ('''СКВ'''). На Волині організація цього руху знаходилась в руках [[Клячківський Дмитро|Дмитра Клячківського]]<ref>[[Władysław Filar|Wł. Filar]], ''Wydarzenia wołyńskie 1939–1944'', Wydawnictwo Adam Marszałek, [[Toruń]] 2008</ref>, який [[30 серпня]] [[1943]] віддав наказ про цілковиту мобілізацію українського населення на Волині у відділах, створених в окремих селах<ref>[[Grzegorz Motyka (historyk)|G. Motyka]], ''Ukraińska partyzantka 1942–1960'', Warszawa 2006, s. 151</ref>. Члени СКВ потрапляли в УПА, але з часом, коли розпочато розформовування відділів, діючих до цих пір партизанів скеровують в сільський самозахист. Членів СКВ відрізняло від відділів УПА те, що вони легально проживали в селах, що знаходилися на терені ''''куща'''' і, об'єднувалися лише з метою виконання певної визначеної акції. СКВ були керовані через ОУН за посередництвом військових референтів куща (''''кущових''''). Озброєння СКВ складала нечисленна [[вогнепальна зброя]], а головним чином господарські інструменти напр. [[Сокира|сокири]], [[Ґаблі|вила]], [[Коса (знаряддя)|коси]], [[Ніж|ножі]]. В 1943 році відділи СКВ існували вже на теренах всієї Волині<ref>[[Karol Grünberg|K. Grünberg]], B. Szprengel, ''Trudne sąsiedztwo. Stosunki polsko-ukraińskie w X–XX wieku'', Wyd. Książka i Wiedza, Warszawa 2005, s. 615</ref>.