Відмінності між версіями «Щоголів Яків Іванович»

Скасовані останні 3 редагування (95.134.54.92) і відновлена версія 13420734 Perohanych
(Скасовані останні 3 редагування (95.134.54.92) і відновлена версія 13420734 Perohanych)
{{Othernames|Щоголів}}
[[Файл:Щоголів Я.jpg|міні|200пкс|Яків Щоголів]]
'''Я́ків Іванович Що́голевЩо́голів''' (*{{ДН|5|11|1824|24|10}}, [[Охтирка]] — †{{ДС|8|6|1898|27|5}}) — український [[поет]], представник [[Український романтизм|українського романтизму]].
 
== Біографія ==
Народився 5 листопада 1824 року в Охтирці, [[Харківська губернія]]. Походив із давнього дворянського роду. Навчався в Охтирській повітовій школі, закінчив [[Харківський національний університет імені Василя Каразіна|Харківський університет]] (1848) і працював у різних установах канцеляристом. Друкуватися почав з [[1840]] року в «Литературной газете», «Отечественных записках», [[альманах|альманасі]] «Молодик». Далі поетична творчість Щоголева тривала зі значними перервами. У 1883 році вийшла збірка поезій «Ворскло», у 1898 — «Слобожанщина». Головним джерелом творчого [[натхнення]] автора була поезія Тараса Шевченка і фольклор («Неволя», «Могила» та ін.).
 
Яків ЩоголевЩоголів, якого звуть «спізненим романтиком», оспівував у поезіях давні часи, давній побут, красу природи (зокрема тієї, якої не торкалася людська рука).
 
У віршах ЩоголевЩоголів часто тужить за своїми дитячими літами, які щасливо провів під оком дбайливої, ніжної матері. Краса рідних краєвидів — недалекий степ, водяні млини, пасіки, ріка Ворскла — все це чаром поезії овівало ніжну душу хлопчини й відбилося згодом у його поетичних творах.
 
Іван Петрович та Олександра Петрівна, батьки поета, як і більшість охтирців, жили тихим узвичаєним життям із дотриманням релігійних і народних звичаїв. Дід був священиком. Родина жила у скромних достатках. Батько мав власний дерев'яний будиночок і десять десятин землі, був дрібним урядовцем, але по службі просунувся невисоко.
У 1832—1835 роках Яків учився у трикласному повітовому училищі в рідному місті, потім вступив до Першої харківської гімназії. Саме там він захопився художньою літературою, читав твори В. Скотта, М. Гоголя.
 
Уже під час гімназійного навчання у Харкові він помістив в альманаху «Молодик» (1843—1844) свої перші вірші. Але суворий відгук російського критика Віссаріона Бєлінського став причиною того, що ЩоголевЩоголів спалив свої ще не друковані твори й замовк на тривалий час. Під час університетських студій Яків ЩоголевЩоголів зблизився із професорами Метлинським, Срезневським й Костомаровим, які мали великий вплив на його світогляд. Під впливом Метлинського, що розбудив у нього тугу за минулим України, поет почав знову писати. Ці нові поезії з'явилися в Кулішевій «[[Хата (альманах)|Хаті]]» (1860).
 
Після закінчення університету Яків ЩоголевЩоголів вступив на державну службу в канцелярії губернатора, але згодом залишив її і проживав у тісному родинному колі, далеко від світового гомону. Багато уваги приділяв сім'ї, дбав про виховання дітей, які тонко розуміли поезію, заохочували батька до творчості.
 
У 1883 році він видав збірку поезій «Ворскла»; а 1898 року, у день його похорону, вийшла збірка «Слобожанщина».
У житті Яків Іванович зазнав чимало горя. Він поховав дочку і сина, на старості років сам багато хворів. Останні роки життя провів у Харкові.
 
ЩоголевЩоголів був одним з представників Харківської школи [[романтизм|романтиків]], і велика кількість його поезій присвячена романтичному зображенню історичного минулого [[Україна|України]], насамперед [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]] й [[козак|козаччини]] («Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Козакофільська романтика Щоголева перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій присвячена образам української природи («Травень», «Осінь», «Степ», «Після бурі» тощо). Окремі [[вірш]]і Щоголева позначені соціальними мотивами («Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» та ін.). Багато віршів поета покладено на музику, і вони увійшли в пісенний народний репертуар («Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір»). Посмертні видання творів Щоголева: «Твори. Повний збірник» (X. [[1919]]), «Поезії» (К. [[1926]]), «Твори», І — II ([[1930]]), «Поезії» (К. [[1958]]), «Твори» (К. [[1961]]).
 
== Література ==
|Родовід =
}}
* {{ЕУ}}
* Погрібний А.Г. Яків Щоголев. Нарис життя і творчості.-К.: Дніпро, 1986.-166 с. (Літературний портрет).
* Каспрук А. Яків Щоголів. Нарис життя і творчості. К. 1958;
* Каспрук А. Талановитий майстер поетичного слова. Про Я. Щоголева. Літературно-критичний нарис. В книзі «Яків Щоголів. Поезії. Вид-во «Радянський письменник». Київ, 1958. ст. 3-52