Історія Мексики: відмінності між версіями

 

Вінцем реформаторської діяльності лібералів стало прийняття прогресивної конституції 1857 р., яка викликала трирічну кровопролитну громадянську війну. У цій війні США підтримували Хуареса, який став президентом Мексики у 1858 р. Англія, Франція й Іспанія протегували опозиціонерам, які зрештою програли. Під час війни Хуарес прийняв пакет так званих «законів про реформу», що проголошували відділення церкви від держави і націоналізацію церковного майна, уводили цивільний шлюб тощо. Згодом, на початку 1870-х років, ці закони були уведені у конституцію.

 

Головну проблему уряду Хуареса складали іноземні борги. Після того як в липні 1861 р. мексиканський конгрес оголосив про дворічне припинення виплат по іноземних боргах, представники Англії, Франції й Іспанії підписали у Лондоні конвенцію про збройну інтервенцію у Мексику. На початку 1862 р. об'єднані сили трьох держав окупували найважливіші мексиканські порти з метою зібрати митні збори і відшкодувати збитки. США у цей час були зайняті громадянською війною і не мали можливості застосувати на практиці доктрину Монро. Іспанія й Англія незабаром вивели свої війська з Мексики, Наполеон III повів експедиційний корпус на столицю. Французи були розбиті у битві при Пуебло 5 травня 1862 р. (ця дата стала у Мексиці національним святом). Однак, наступного року французи підсилили армію, взяли столицю і при підтримці мексиканських консерваторів після маскарадного плебісциту посадили на трон [[Максиміліан І (імператор Мексики)|Максиміліана Габсбурга]].