Відмінності між версіями «Андронік II Палеолог»

Андронік II Палеолог на початку свого правління скорочує чисельність війська та скасовує заключенуукладену його батьком Михайлом VIII Палеологом [[Другий Ліонський собор|церковну унію]] з західною (католицькою) церквою. Проводив політику приєднання до Візантії [[Фессалія|Фессалії]] та [[Епір]]а, що відокремилися після [[Четвертий хрестовий похід|четвертого хрестового походу]] у 1204 році.

Невдало втрутився в боротьбу між [[Венеціанська республіка|Венецією]] і [[Генуезька республіка|Генуєю]], що призвело на початку XIV ст. до посилення впливу генуезців в імперії. Прагнучи дати відсіч сильній турецькій армії (якамяка до цього часу захопила майже всю Малу Азію), найняв в 1303 році військо [[Арагон|арагонців]] та [[Каталонія|каталонців]] на чолі з Роже де Флор, які після вбивства їх головнокомандуючого у 1305 підняли заколот, спустошили візантійські володіння, зайняли Фессалію і ряд інших візантійських областей. Спроби Андроніка II Палеолога централізувати свій уряд викликали опір феодальної знаті, яка висунула в 1321 році на трон його онука — [[Андронік III Палеолог|Андроніка III Палеолога]]. Внаслідок цього розпочинається громадянська війна. Після тривалої боротьби за владу, інтриг і зради ближніх у 1328 році він був змушений зректися престолу. Його засилають в монастир де він помирає чотири роки по тому.