Червонофігурний вазопис: відмінності між версіями

[[Файл:Skyphos woman head Antikensammlung Berlin 1984.58.jpg | thumb | [[Скіфос]] із зображенням жіночої голови роботи [[Вазописець Армідейла|Вазописця Армідейла]]. Бл. [[340 до н. е.|340 р. до н. е.]] [[Берлінський музей]]. [[Берлін]]]]

[[Апулія]] займала провідні позиції у вазопису нижньої Італії. Основний центр гончарного виробництва знаходився в [[Таранто|Таренті]]. Червонофігурні вази виготовлялися в Апулії в період із [[430 до н. е.|430]] по [[300 до н. е.|300 роки до н.&nbsp;е.]] У апулійскому стилі прийнято виділяти два напрямки: [[розкішний стиль | розкішний]] та [[суворий стиль | суворий]] стилі вазопису. У суворому стилі зазвичай розписувалися дрібніші посудини, виняток становили лише [[кратер (посудина) | дзвоновидні кратери]] і ''кратери-колонетти''. На цих вазах рідко зустрічається більше чотирьох фігур. Зображення на вазах охоплюють сцени на [[Давньогрецька міфологія | міфологічні сюжети]], жіночі голови, батальні сцени і сцени прощання, а також [[фіас]]и&nbsp;— урочисті ходи на честь [[Діоніс]]а. На зворотному боці «суворих» ваз часто зустрічаються характерні для вазопису нижньої Італії зображення ''«юнаків у накидках»''. Суттєвою рисою цих витриманих у строгому стилі ваз є практично повна відмова від використання додаткових кольорів. Найвідомішими апулійськими вазописцями вважаються [[Вазописець Сізіфа]] та [[Тарпорлійський вазописець]]. Із середини IV ст. до н.&nbsp;е. спостерігається зближення суворого стилю з розкішним. Найяскравішим представником цього періоду є [[Варрезський вазописець]].<ref>''Hurschmann'': Apulische Vasen, в: DNP 1 (1996), колонка 922f. </ref>

Вазописці розкішного стилю надавали перевагу вазам великого розміру: кратерам із [[волюта]]ми, [[амфора]]м, [[лутрофор]]ам і [[гідрія]]м. На великій поверхні такої посудини іноді розміщувалося до 20 фігур, часто у кількох регістрах. У вазопису розкішного стилю часто використовувалися додаткові кольори, перш за все відтінки червоного, золотий і білий кольори. Починаючи з другої половини IV ст. до н.&nbsp;е. шийку і бічні частини судин стали розписуватися багатими рослинними [[орнамент]]ами. В цей же час вазопісци стали використовувати можливості перспективи, перш за все, для зображення будівель&nbsp;— палаців пекла і [[наїскос]]ів. Із [[360 до н. е.|360 року до н.&nbsp;е.]] такі архітектурні зображення часто зустрічаються у сценах, пов'язаних із культом мертвих на '' «наїскових вазах»''. Цей стиль представляють [[Вазописець Іліуперса]], [[Вазописець Дарія]] та [[Балтиморський вазописець]]. Успіх мали сцени на міфологічні сюжети: зібрання богів, [[Амазономахія | Амазономахія]], [[Троянська війна]], [[Геракл]] та [[Беллерофонт]]. Проте серед них зустрічалися й рідкісні міфологічні зображення, які розглядаються фахівцями як єдині [[іконографія | іконографічні]] джерела. Театральний сюжет типовий для апулійських майстрів і невідомий у аттичному вазописі. Нерідко на апулійських вазах зустрічаються жартівливі сцени (так звані вази із зображенням [[фліак]]а). Сцени з повсякденного життя і зображення атлетів були популярні лише при становленні апулійського вазопису, після [[370 до н. е.|370 року до н.&nbsp;е.]] вони повністю зникають із набору сюжетів апулійських вазописців.<ref>''Hurschmann'': Apulische Vasen, в: DNP 1 (1996), колонка 923 </ref>