Теофіл Шемберг: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Теофіл Шемберг''' (''Teofil Szemberg'' або ''Schomberg'' ? — [[1638]]) — фортифікатор, артилерист, дипломат. Походив із мейсенської родини військових на службі Речі Посполитої.
 
Син Міхала Шемберга. Від [[1583]] року навчався в університеті Інгольштадта. Отримав від короля [[Сигізмунд III Ваза|Сигізмунда III]] шляхетський титул і звання генерала артилерії коронної. Протягом [[1609]]—[[16111608]] роківроку бравза участьдорученням вкороля роботахпобував приу облозі[[Львів|Львові]]. Смоленська,Займався певнийукріпленнями час[[Собор завідувавсвятого тамЮра|церкви артилерією.святого Пізніше відвідав Єрусалим&nbsp;— з [[1613Юра]] рокуі походитьоцінив документальнаситуацію згадкаіз прообороною це.передмість, Ймовірнозокрема [[1614]]попередній рокупроект повернувсяфортифікацій до Речіавторства ПосполитоїПасаротті. ВідНа 1618його рокудумку керувавукріплювати будівництвомварто бастіонногобуло Новогосаме замкуКраківське в Кам'янці-Подільськомупередмістя. ВзявА участьГалицьке увін походізапропонував навзагалі Молдавіюзнести. ПідЧерез Цецороюбрак займавсячасу укріпленнямвласного старихпроекту валів,не післявиготовив. чого брав участьПеребуваючи у битві.Львові Написаввідлучався ідо [[1621Жовква|Жовкви]] рокуна видавпрохання у[[Станіслав КраковіЖолкевський|Станіслава працю ''Relacya prawdziwa o wejściu wojska poskiego do Włoch i o potrzebie jego z pogaństwemЖолкевського]]...''<ref>Schomberg''[[Вуйцик (Teofil)Володимир // Dykcyonarz biograficzny powszechny.Степанович|Вуйцик&nbsp;— Warszawa: Nakładem Gustawa Leona Glücksberga, 1856В.&nbsp;— SС. 306. Про «Реляцію» також: ]]''[[Кароль ЕстрейхерФортифікатори Львова (старший)|EstreicherXV–XVII&nbsp;Kст.]]'' Szemberg Teofil // BibliografiaВісник Staropolskaінституту «Укрзахідпроектреставрація».&nbsp;— Kraków: Nakładem PAU, 19341994.&nbsp;— T. XXX№&nbsp;2.&nbsp;— SС. 264–26520.</ref> Ще за життя Шемберга її було двічі перевидано у Кракові та Познані.
 
Протягом [[1609]]—[[1611]] років брав участь в роботах при облозі Смоленська, певний час завідував там артилерією. Пізніше відвідав Єрусалим&nbsp;— з [[1613]] року походить документальна згадка про це. Ймовірно [[1614]] року повернувся до Речі Посполитої. Від [[1618]] року керував будівництвом бастіонного Нового замку в Кам'янці-Подільському. Взяв участь у поході на Молдавію. Під Цецорою займався укріпленням старих валів, після чого брав участь у битві. Написав і [[1621]] року видав у Кракові працю ''Relacya prawdziwa o wejściu wojska poskiego do Włoch i o potrzebie jego z pogaństwem...''<ref>Schomberg (Teofil) // Dykcyonarz biograficzny powszechny.&nbsp;— Warszawa: Nakładem Gustawa Leona Glücksberga, 1856.&nbsp;— S. 306. Про «Реляцію» також: ''[[Кароль Естрейхер (старший)|Estreicher&nbsp;K.]]'' Szemberg Teofil // Bibliografia Staropolska.&nbsp;— Kraków: Nakładem PAU, 1934.&nbsp;— T. XXX.&nbsp;— S. 264–265.</ref> Ще за життя Шемберга її було двічі перевидано у Кракові та Познані.
[[1608]] року за дорученням короля побував у [[Львів|Львові]]. Займався укріпленнями [[Собор святого Юра|церкви святого Юра]] і оцінив ситуацію із обороною передмість, зокрема попередній проект фортифікацій авторства Пасаротті. На його думку укріплювати варто було саме Краківське передмістя. А Галицьке він запропонував взагалі знести. Через брак часу власного проекту не виготовив.<ref>''[[Вуйцик Володимир Степанович|Вуйцик&nbsp;В.&nbsp;С.]]'' Фортифікатори Львова XV–XVII&nbsp;ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».&nbsp;— 1994.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 20.</ref>
 
Володів східними мовами і за непевними даними [[1636]] року перебував у Персії на перемовинах із шахом Сафі I у справі можливого союзу у війні з Османською імперією. Достеменно відомо, що навесні [[1637]] року за дорученням [[Владислав IV Ваза|Владислава IV]] знову вирушив до Персії. По дорозі побував у Смоленську, Вязьмі. 5 червня прибув до Москви і мав дві аудієнції в царя [[Романов Михайло Федорович|Михайла Романова]]. Цар забезпечив у подальшій дорозі Шембергові охорону, однак побоюючись погіршення відносин з Туреччиною, заборонив повертатись назад через території, підлеглі Москві. [[1638]] року, повертаючись, поблизу [[Дербент]]а зазнав нападу людей племені лезгінів. Усі 25 учасників подорожі були убиті. Ймовірно тоді ж загинув Шемберг. Принаймні на початку [[1640]] року при королівському дворі вже було відомо про його загибель. Відомо також про акцію помсти з боку Шахашаха на винуватцях загибелі посланців.
 
Шемберг був власником кількох сіл. Ще кілька отримав за військові і дипломатичні заслуги. Мав свій двір у Кам'янці-Подільському. Був одружений з Катериною з Якубовських (померла до [[1622]]). Мав чотирьох синів і дві доньки.