Теофіл Шемберг: відмінності між версіями

Син Міхала Шемберга. Від [[1583]] року навчався в університеті Інгольштадта. Отримав від короля [[Сигізмунд III Ваза|Сигізмунда III]] шляхетський титул і звання генерала артилерії коронної. Протягом [[1609]]—[[16111608]] роківроку бравза участьдорученням вкороля роботахпобував приу облозі[[Львів|Львові]]. Смоленська,Займався певнийукріпленнями час[[Собор завідувавсвятого тамЮра|церкви артилерією.святого Пізніше відвідав Єрусалим&nbsp;— з [[1613Юра]] рокуі походитьоцінив документальнаситуацію згадкаіз прообороною це.передмість, Ймовірнозокрема [[1614]]попередній рокупроект повернувсяфортифікацій до Речіавторства ПосполитоїПасаротті. ВідНа 1618його рокудумку керувавукріплювати будівництвомварто бастіонногобуло Новогосаме замкуКраківське в Кам'янці-Подільськомупередмістя. ВзявА участьГалицьке увін походізапропонував навзагалі Молдавіюзнести. ПідЧерез Цецороюбрак займавсячасу укріпленнямвласного старихпроекту валів,не післявиготовив. чого брав участьПеребуваючи у битві.Львові Написаввідлучався ідо [[1621Жовква|Жовкви]] рокуна видавпрохання у[[Станіслав КраковіЖолкевський|Станіслава працю ''Relacya prawdziwa o wejściu wojska poskiego do Włoch i o potrzebie jego z pogaństwemЖолкевського]]...''<ref>Schomberg''[[Вуйцик (Teofil)Володимир // Dykcyonarz biograficzny powszechny.Степанович|Вуйцик&nbsp;— Warszawa: Nakładem Gustawa Leona Glücksberga, 1856В.&nbsp;— SС. 306. Про «Реляцію» також: ]]''[[Кароль ЕстрейхерФортифікатори Львова (старший)|EstreicherXV–XVII&nbsp;Kст.]]'' Szemberg Teofil // BibliografiaВісник Staropolskaінституту «Укрзахідпроектреставрація».&nbsp;— Kraków: Nakładem PAU, 19341994.&nbsp;— T. XXX№&nbsp;2.&nbsp;— SС. 264–26520.</ref> Ще за життя Шемберга її було двічі перевидано у Кракові та Познані.

Володів східними мовами і за непевними даними [[1636]] року перебував у Персії на перемовинах із шахом Сафі I у справі можливого союзу у війні з Османською імперією. Достеменно відомо, що навесні [[1637]] року за дорученням [[Владислав IV Ваза|Владислава IV]] знову вирушив до Персії. По дорозі побував у Смоленську, Вязьмі. 5 червня прибув до Москви і мав дві аудієнції в царя [[Романов Михайло Федорович|Михайла Романова]]. Цар забезпечив у подальшій дорозі Шембергові охорону, однак побоюючись погіршення відносин з Туреччиною, заборонив повертатись назад через території, підлеглі Москві. [[1638]] року, повертаючись, поблизу [[Дербент]]а зазнав нападу людей племені лезгінів. Усі 25 учасників подорожі були убиті. Ймовірно тоді ж загинув Шемберг. Принаймні на початку [[1640]] року при королівському дворі вже було відомо про його загибель. Відомо також про акцію помсти з боку Шахашаха на винуватцях загибелі посланців.