Добровольча армія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Іванко1 (обговорення | внесок) м →Перемовини та події осені 1919: стильові правлення за допомогою AWB |
|||
Рядок 184:
[[22 вересня]] 1919 р., з перехопленого наказу денікінського командування, стало відомо про початок наступу денікінців проти українських військ. Того ж дня денікінці атакували українські позиції по всьому фронту. 24 вересня члени Директорії [[Петлюра]], Макаренко і Швець, президент ЗУНР Петрушевич і міністри уряду Директорії на чолі з Мазепою підписали декларацію, у якій закликали український народ боротися з ворогом — армією Денікіна. Наприкінці вересня — у жовтні важкі бої між українськими військами й денікінцями відбувалися в районах Козятина, Бердичева, Брацлава, Тульчина, Умані (змушені 25 вересня полишити) та в інших місцях<ref name="підручник"/>. Після залишення [[Біла Церква|Білої Церкви]] українським військом туди вступили добровольці і розпочали кількаденний погром.
В той час в УГА і військах Директорії поширилась епідемія тифу, лікарні не могли розмістити всіх хворих, не вистачало ліків, дезінфікуючих засобів, ліжок, білизни. Крім того, в арміях бракувало зброї, набоїв, одягу, взуття та всього необхідного. Щоб урятувати віська від фізичного винищення [[6 листопада]] 1919 р. за наказом
На територіях, що знаходилися під контролем Добровольчої армії було відновлено дію дореволюційних законів, та проголошувалась ідея «единой и неделимой России»<ref name="підручник">[http://www-history.univer.kharkov.ua/old/e-library/kalinichenko_textbook/Kalinichenko_2.7.htm КАЛІНІЧЕНКО В. В., РИБАЛКА І. К. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ЧАСТИНА ІІІ: 1917–2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. — Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. — 628 с.]</ref>. За думкою Василя Зілгалова, дії армії Денікіна у 1919-20 роках в Україні фактично були не просто воєнними діями часів громадянської війни, а багато у чому нагадували геноцид<ref name="свобода">[http://www.radiosvoboda.org/content/article/1739408.html?page=2 Василь Зілгалов. Путін і Денікін — одна дорога з України / Радіо Свобода 25.05.2009]</ref>.
Українська мова на територіях, підвладних Добровольчій Армії, не заборонялась, дозволялось вести викладання українською мовою за власний (не державний) кошт.<ref>Наказ № 22 [[Головноначальствуючий (посада)|головноначальствуючого]] Харківської области [[ЗСПР]] та
Денікінщина довела Україну до повної розрухи<ref name="підручник"/>. Не будучи впевненими в міцності й тривалості білогвардійського режиму, власники розпродавали заводське устаткування, майно з маєтків тощо. До повної розрухи були доведені кам'яновугільні шахти й залізорудні копальні, металургійні заводи Донбасу й Криворіжжя, цукрова й харчова промисловість. Унаслідок розвалу економіки збільшувалося безробіття, катастрофічно погіршувалося життя — зростали ціни на хліб і товари першої необхідності, ширилася спекуляція, частішали епідемічні захворювання, зокрема тиф. Денікінці змушували селян повертати в поміщицькі маєтки конфісковане радянською владою майно, сплачувати великі контрибуції<ref name="підручник"/>.
| |||